Мені дуже імпонує в західних жінках-політиках те, що вони гідно сприймають свій вік. Час не надуриш. Більше того, їх вік – це не недолік, це, навпаки, досвід, професіоналізм, це їхнє надбання. Вони доглянуті, із сучасними зачісками, в гарних костюмах, але не роблять трагедії зі своїх зморшок і не вважають боротьбу з ними важливою частиною свого політичного життя.

З іншого боку, і суспільство з повагою ставиться до віку жінки в політиці, вимагає від неї не оновленої зовнішності, а в першу чергу змісту і позиціі. У страшному сні не можна собі уявити, щоб хтось у цивілізованому суспільстві кинув у спину жінці за 50 " баба Ангела" чи " баба Гіларі". Вони пані, вони самі себе створили, суспільство шанує їх життєвий досвід.

Читайте також: Чому квота на жінок-депутаток ідіотська: брати Капранови – "борцям" і "борцицям"

Натомість у нас можна щось там плести про 45-річних баб скоцюрблених, кидати в спину зневажливі репліки жінкам про фізіологічні особливості зрілого віку. І хто це робить? Як правило 30-45-річні невдахи, в яких нічого в житті не вийшло і навряд чи складеться, бо вони створені з комплексів.

Читайте також: Гіларі Клінтон дощенту розгромила Трампа на теледебатах

Але ми йдемо правильним шляхом. Зі президії Верховної Ради я з радістю бачу вже іншу сесійну залу, аніж ще два роки тому. Там набагато менше манірності, дорогих брендів, але там більше розумних, інтелектуальних, справді гарних і сильних жінок. Парламент стає більш європейським – у першу чергу завдяки українським жінкам-політикам.