Не така вже і депресивна та книжка, why nations fail, якшо її читать далі. Стало понятно для чого в нас кошмарять ІТ-компанії. Раньше думала, з них же нічого не поімєєш, це чисто інтелектуальний продукт, нулі і одиниці. Якшо їм шото не сподобалось - вони зібрались і за день виїхали в Польшу чи Прибалтіку. Шо з них взять? Таких сложно обуздать і заставить граться в гру "екстрактивна економіка". І саме тому вони являють собою небезпеку для екстрактивної політики і екстрактивної економіки, характерної для країн третього світу. Вони живуть в іншому вимірі, у порталі інклузивної економіки, де у всих рівні можливості, бо галузь ІТ ше не приборкана і її неможливо покашо приборкать. Це нова технологія не в тому сенсі, шо вони роблять шото технологічне і нове, а в широкому сенсі - це новий і більш ефективний спосіб підприємницької діяльності. От її і намагаються якшо не взять під контроль, то просто вижить нах*й хотяби.

Читайте также: "Украинский стартап Allset, помогающий экономить время в ресторанах, поднял $2.35 млн. инвестиций"

Екстрактива економіка відтворює себе безупинно. Навіть якшо під пильним оком іноземного моніторинга експортувать з країн першого світу ноу-хау - як ефективно зробить незалежний центробанк, наприклад, чи ше якуто сучасну і полєзну штуку в ефективному управлінні державою, вони тут же ж приспосаблюються, збільшують держрасходи, швидко знаходять інші дірки, звідки можна шото відсифонить.
Екстрактивну економіку дуже важко перемогти, і революційні зміни рідко бувають успішними. Але якшо вони проісходять паралельно з іншим форсмажором, чи відразу ж після форсмажору, то цей форсмажор можна виверуть в пользу заміщеня екстрактивної економіки інклузивною. It just helps it mutate in the right way. Sometimes. Я щітаю, шо в нас є форсмажор, возможно, - це війна, і це мобілізує людей і робе їх більш зфокусованими і злими. Крім того, в нас є портал в інклузивну економіку - це ІТ, крім того, в нас є зброя масового медіа-ураження: соціальні мережі, де можна, не виходя з дивана, масово обікласти х*ями чиновника.

Ше інтересно написано про міжнародну допомогу країнам третього світу. Я вже переказувала тут статтю з Ню Йоркера про міжнародну "допомогу" і також переказувала слова людини, шо саме приїжала в Афганістан з місією міжнародної "допомоги" і тепер в книжкі тут тоже все розложено по полочкам, як працює міжнародна "допомога", шо в принципі є прекрасною прачечною. Наприклад, виділяється міжнародна допомога в кілька мільйонів доларів на побудову в Афгаістані жилья для селян. 20% відразу ж іде в ООН на зарплату чиновникам, решта іде підрядчикам ООН, non-governmental organizationс (NGO), ті нанімають субпідрядчиків, ті нанімають субсубпідрядчиків, ті нанімають афганського субсубсубпідрядчика, обично якась мафія, шо працює також і в уряді і має конешно будівельний бізнес. Та привозе на самосвалі в село бревно, вигружа і їде собі. Бревно лежить, а взимку його селяни розпилюють на дрова в буквальному смислі слова. От тобі і мільйони міжнародної допомоги. Це бізнес аs usual.