Народи без держави Геґель назвав колись "неісторичними". Одним із них були українці. Не тому, що не мали власного минулого, й навіть не тому, що не мали власного погляду на це минуле. А тому, що на думку інших, "історичних", не мали права на цей власний погляд.

Місце українців в історії визначалося представниками інших народів, зокрема тих, які робили все можливе, аби вони залишалися бездержавним народом. Тому вони, або просто зникали в минулому ("не було ніколи такого народу"), або зображалися дивакуватими / дикуватими родичами їх "історичних" сусідів.

Читайте також: Бабин Яр і два злочини, які не повинні повторитися

Та врешті в кінці ХХ століття українці здобули свою держави і почали відстоювати своє право на свій погляд на своє минуле. Це викликає обурення тих, які раніше вже визначили наше місце у їхніх "досконалих" схемах, адже демонструє їх недосконалість . Зі сходу лунають звинувачення в "перепісиваніі" історії, із заходу кидаються лайливим "revisionism". Хоча ми не переписуємо своєї історії, а, отримавши врешті доступ до джерел, лише намагаємося її написати.