Міжнародний валютний фонд нещодавно опублікував меморандум про співпрацю з Україною, пише в своєму блозі на "Новому часі" академік Богдан Данилишин. Відповідний документ розміщений на офіційному сайті МВФ. У документі керівництво Фонду відзначило прогрес України в боротьбі з корупцією й у приватизації державних підприємств, а також вказало на недостатні темпи реалізації реформи пенсійного забезпечення. Що я хочу з цього приводу сказати?

Для початку нагадаю, що Міжнародний валютний фонд був створений в 1944 році, як невід'ємна частина Бреттон-Вудської валютної системи. Основною метою діяльності МВФ має стати розширення міжнародної торгівлі, а найважливішою умовою досягнення цієї мети – підтримання стабільності курсів валют країн-учасниць Фонду шляхом надання коштів для вирівнювання їх платіжних балансів.

Ця угода стала реалізацією ідей Джона Мейнарда Кейнса про те, що сучасні капіталістичні економіки потребують фінансових вливань з боку національних держав, оскільки циклічність економічного розвитку призводить до криз, найболючішою з яких була криза 1929 року і Велика депресія, що настала після неї.

І якщо в тих чи інших держав грошових коштів на такі вливання немає, то, згідно з основоположною ідеєю створення МВФ, слід надавати їм зовнішні кредити, оскільки світова торгівля взаємопов'язана, й економічна криза в одній країні часто перекидається на інші країни. Тому такі фінансові проблеми в кризовій країні слід локалізувати, надаючи їй грошові кошти у вигляді позик. Саме побоювання такої світової кризи, як криза 1929 року, і призвело до створення в 1944 році світової фінансової системи як фінансово-економічної угоди світових держав. Розуміючи важливість цих питань, навіть представники СРСР брали участь у Бреттон-Вудській конференції, і брали активну участь у виробленні підсумкових документів конференції, однак після конференції уряд СРСР прийняв рішення не приєднуватися до роботи Світового банку і Міжнародного валютного фонду.

Читайте також: Фурса: Шанси України на одержання наступного траншу дуже великі

Джон Мейнард Кейнс говорив, що "ринки бувають ірраціональними набагато довше, ніж у вас вистачає готівки", тому в своїй роботі "Загальна теорія зайнятості, відсотка та грошей", надрукованій у 1936 році, та й у деяких інших своїх працях він пропонував не чекати поки відсутність грошових коштів в економіці, необхідних для розвитку, згубить її, а надавати такі кошти від державних органів, поки природний хід речей не призведе до відновлення міжнародної торгівлі в повному обсязі, і країни-позичальники зможуть розплатитися за своїми боргами. Ці економічні максими тоді перебували у повній суперечності зі практикою і теорією економічних відносин, побудованих на класичних уявленнях Адама Сміта. Надходження грошей в економіку від міжнародних фінансових організацій, на думку Кейнса, могло допомогти загалом здоровим в мікроекономічному відношенні національним бізнесам подолати тимчасові проблеми, пов'язані зі грошовим обігом, викликані циклічним характером міжнародної торгівлі.

Однак у випадку, якщо в країні немає в достатній кількості здорових господарських об'єднань, ці вливання, найімовірніше, ні до чого позитивного не призведуть і будуть витрачені на цілі, ніяк не пов'язані зі внутрішньодержавним господарським обігом. Зараз в Україні немає планів відродження національної економіки. Гроші МВФ у кращому випадку будуть витрачені на виплату різних соціальних трансферів, а частина з них, на жаль, просто розкрадена корумпованими чиновниками країни-одержувача позик.

Мало того, як наркоману завжди не вистачає попередньої дози, і йому потрібно все більше й більше наркотиків, так і уряд країни не бажає вирішувати стратегічно економічні проблеми держави, займаючись структурними реформами національної економіки, підсаджується на зовнішні кредити, як наркоман на героїн, і йому потрібно їх все більше і більше. Що ми й бачимо зараз, коли Україна за останні два роки отримала позик від МВФ чи не стільки ж, скільки за попередні 23 роки своєї незалежності.

Читайте також: Позбутися ознак колонії: п'ять засадничих реформ для України

Не допоможуть ніякі кредити МВФ вирішити наші проблеми, які носять макроекономічний характер. Ці проблеми полягають у тому, що переважна більшість наших підприємств і фірм абсолютно неконкурентноздатні у світовій економіці. Кредити від міжнародних фінансових організацій тільки відстрочують наступ нашого "економічного кінця". До того, як ми проведемо економічні реформи, які зможуть перетворити Україну на сучасне капіталістичне господарство, будь-які кредити, отримані нами, будуть тільки продовжувати агонію колишнього господарського укладу, який, насамперед, і викликав всі наші сьогоднішні біди. Отримуючи ці кредити, ми додаємо собі на голову ще одну біду – величезну зовнішню заборгованість, яка ляже непосильним тягарем на наших дітей і онуків, і яку вони навряд чи зможуть погасити. Тобто аморальна поведінка нинішніх українських еліт прирікає нашу країну в майбутньому на вічне животіння на периферії світової економіки.

Виходить, що ніхто з політиків, що перебувають при владі, не може взяти на себе сміливість заявити, що та модель розвитку, яку ми втілюємо зараз, веде країну до економічного краху – адже це стане кінцем їхньої політичної кар'єри. Але й нескінченно тривати така ситуація також не може, бо ми просто відтерміновуємо наступ повномасштабної і тотальної економічної кризи. Скільки ще ми зможемо витрачати, не маючи своїх власних коштів на такі витрати, розраховуючи виключно на допомогу МВФ?

Бернард Медоф, великий фінансовий американський аферист, 1960 року заснував на Волл-стріт фірму "Bernard L. Madoff Investment Securities LLC" і очолював її до 11 грудня 2008 року, коли він був звинувачений у створенні, можливо, найбільшої в історії фінансової піраміди. Протягом 48 років він залучав гроші нових вкладників, які витрачав тільки на себе і виплати відсотків колишнім вкладникам, не займаючись ніякою розумною інвестиційною політикою. Чому він це робив? Тверезо оцінював свої інвестиційні таланти, при тому, що хотів жити заможно? На що він розраховував? Тепер залишок життя проведе в американській в'язниці, оскільки засуджений до 150 років ув'язнення.

Наша політика запозичень у МВФ і роздачі цих грошей не дуже відрізняється від політики, яку вів Бернард Медоф. Тільки вона закінчиться швидше. Все-таки Медофф діяв у найрозвиненішій економіці світу під час найбільшого в історії "ралі" на фондовому ринку. В України справи нині йдуть значно гірше: ми живемо зараз під час структурних трансформацій у світовій економіці (самі ними не займаючись), під час початку розвитку в світі технологічного безробіття і дефляції на світових товарних ринках.

Не займаючись економічними реформами і не вибудовуючи політичні інститути нового індустріального суспільства, ми стрімко наближаємося до економічної прірви, в якій, боюся, будуть поховані всі надії українського народу на більш-менш забезпечене життя.

А ще хочу сказати, що Джону Мейнарду Кейнсу і в страшному сні не могло наснитися, як його геніальну задумку з МВФ, як міжнародним органом, створеним для стимулювання міжнародної ж торгівлі в інтересах національних економік, бездарно і аморально будуть використовувати національні еліти і міжнародні фінансові маніпулятори з МВФ, які прекрасно знають, чим все це закінчиться для української економіки та її народу.