Нормандський формат унікальний тим, що в його рамках не підписуються і не приймаються документи: ні рішення, ні меморандуми, ні декларації – нічого, зауважує в своєму блозі на "Новому часі" перший президент України по відновленню незалежності Леонід Кравчук. Навіть протокол не публікують, з якого можна було б зрозуміти, про що йшла мова, які думки висловлювали учасники зустрічі, і до якого рішення вони прийшли.

Таким чином, складно аналізувати, що насправді відбувається в нормандському процесі. Раз рішення не приймаються, й учасники зустрічей не несуть відповідальності за прийняті, підписані та оприлюднені рішення, непросто говорити, яку роль нормандський формат може зіграти в українському питанні.

Читайте також: Кравчук: Мінський формат свою роботу зробив, а нормандський в ідеалі потрібно перетворити на будапештський

Зокрема, ніяких конкретних, скажімо, підписаних результатів немає, оскільки російська сторона відмовляється визнати себе стороною конфлікту, стверджуючи, що українці самі між собою воюють. Тим часом, за певних обставин українське питання може перерости в питання загальноєвропейське, а то й ширше – мова йде про порушення Росією міжнародного права, про анексію і захоплення територій країни, розташованої в центрі Європи.

Тому, на мій погляд, рано чи пізно ми маємо перейти від нормандського формату до формату, як мінімум, будапештського, задіявши в переговорному процесі набагато більше держав. Саме через будапештський формат ми зможемо порушити питання про відповідальність тих країн, які у 1994 році підписали відповідний меморандум.

Читайте також: Мінськ: червоні лінії для української влади

Як українець і перший президент України, я вважаю, що цивілізовані країни світу мають зайняти більш жорстку позицію щодо Росії. Зробити відповідну заяву або попередження, дати конкретні оцінки того, що відбувається – йдеться про агресію, про загибель тисяч людей, величезну кількість біженців. Більше 1,5 млн людей бродять по Україні (і не тільки), не маючи ні житла, ні роботи, ні хліба, ні солі. Це страшне горе українського народу, і цивілізовані країни повинні були відреагувати на нього жорсткіше. Можливо, вони розраховують на те, що Росія рано чи пізно усвідомить свої помилки і увійде в русло цивілізованого вирішення цього питання. Але зважаючи на особливості РФ, яка ніколи не зважала на помірковані, демократичні заяви, до неї потрібен жорсткіший підхід.