Наближається 25-а річниця незалежності України, ювілей, нагадує в своєму блозі на "Новому часі" перший президент України по відновленню незалежності Леонід Кравчук. Люті друзі України, як усередині країни, так і за її межами – в даному випадку в Кремлі, хочуть піднести нам подарунок. Роблять усе можливе, щоб зіпсувати свято: ситуація на сході країни погіршується з кожним днем, збільшилася кількість обстрілів жертв і сутичок на окремих напрямках.

З точки зору Кремля, краще було б, якби України взагалі не існувало. Вони вважають нашу країну випадковістю, і такі розмови ходять давно. Тим не менш, ми відсвяткуємо не тільки 25-ту, але й 125-ту річницю незалежності нашої країни.

Думаю, на серйозне загострення ситуації на Донбасі бойовики та їхні господарі не зважаться. Захопити Україну і швидко дійти до Києва, про що вони раніше заявляли, вже не вдасться. У нас є достатньо професійна і сильна армія, щоб дати відсіч. Це заслуга нинішньої української влади, треба віддати їй належне: те, що в нас було спочатку агресії, і те, що є сьогодні, різні речі.

Крім того, на боці України світова громадськість. Зокрема, на саміті НАТО країни-члени альянсу заявили, що світ більше не буде терпіти агресивну поведінку Росії, що загрожує територіальній цілісності держав, змінює загальноприйняті межі і в цілому є загрозою для Європи і світу. Відповідно, буде вжито додаткових заходів у відповідь на ці загрози. Санкції ніхто не відміняв. Думаю, Росія повинна зрозуміти, що це не зійде їй з рук.

Хотілося б, щоб переговори в нормандському форматі закінчувалися прийняттям якогось документа. Поки вони закінчуються розмовами. За результатами цих зустрічей ми читаємо, що сказала канцлер Німеччини, що сказав президент Франції і т. д. Це нісенітниця з точки зору міжнародної зустрічі. Якщо це не зустріч "без краваток", значить, це офіційна зустріч, і вона повинна завершитися підписанням якогось протоколу, меморандуму, декларації, де люди могли б прочитати, про що ж політики говорили за зачиненими дверима.

Тим не менш, на переговорах у нормандському форматі цього немає. Виходить цікавий сценарій: лідери країн нормандської четвірки зустрічаються і щось обговорюють, а в Мінську – хтось інший приймає щось інше. Люди, які не мають повноважень, підписують якісь документи. Такої комедії на міжнародній арені я ще не бачив.

У результаті переговори перетворюються на тягучку і не дають реальних результатів. Такий формат переговорів вигідний усім, крім України. Захід тим самим уникає безпосередньої участі у вирішенні конфлікту, а Путін грає роль спостерігача, заперечуючи той факт, що Росія є стороною конфлікту. Україна виявилася заручником ситуації і не може вирішити свої питання ані з першою, ані з другою стороною.

Дуже часто ми робимо вигляд, що Україні це вигідно, що це наша перемога, але це не так. Перемоги для нас почнуться тоді, коли буде мир на Донбасі, коли українська влада відновить контроль над усіма своїми законними територіями, коли кордони країни буде відновлено відповідно до її Конституції і згідно з міжнародним правом. Лише тоді буде перемога. А поки можна лише радіти, що ми зуміли зупинити масштабний наступ.

На початку року президент Петро Порошенко заявив, що 2016-ий – рік відновлення українського суверенітету над окупованими територіями. Поки, на жаль, жодних просувань у цьому напрямку ми не бачимо.

Потрібно змінювати підхід, потрібно, щоб за результатами зустрічей у нормандському форматі Путін, Олланд, Меркель і Порошенко підписували документи про те, яких угод вони досягли. В ідеалі потрібно переводити нормандський формат у будапештський і розширити його за рахунок країн Великої сімки. Не можна такі питання як територіальна цілісність України, як агресія Росії, загрози Європі, світу і міжнародному правові перетворювати на поїздки з Нормандії в Німан.

Мінський формат свою роботу зробив, зупинив агресію, посадив за стіл переговорів. Але остаточно, кардинально, історично і політично питання Донбасу він не вирішить.