У Києві, на Красному хуторі, є готель, який потрапив в ротацію польських туристичних контор. Регулярно бачу купки поляків на сніданках у ресторані. Наші офіціантки бадьоро до них:

- Здраствуйтє, што будєтє кушать?

- еее... Breakfast! Do you have something?

- Сніданки? - пробує обійти англійську офіціантка, пропонуючи "другой іностранний язик". На диво це спрацьовує:

- Tak! Śnidanńa!

- Вибачте, просто сніданки закінчилися годину тому, - каже впевнено, з насолодою по-українськи. - Можемо запропонувати шось інше.

- Tak, rozumiem, inne!

Завдяки українській мові - мові "міжнародного спілкування" - забезпечено максимальний комфорт клієнта. От для чого вчили "мову" і здавали ЗНО!

Читайте також: Усмішка проти посмішки: в чому різниця?

А як щодо "внутрішньоукраїнського спілкування"?.. Ну я же нє іностранєц какой-то!

Офіціантка запитально до мене: "Щот?"

Гмм... наступного разу теж шось буркну по-англійськи.

Читайте також: Просто припинити читати російською - що саме й чому