Мій сьогоднішній ефір на 112 каналі. В ньому не зміг торкнутися подій всередині країни і розмова крутилася, в основному, навколо геополітики (знов жа таки Мінськ, Олланд, Крендель і вся славна компанія).

Ще раз озвучив мій улюблений сюжет "каши у свідомості", яка має місце у всіх учасників кафканьского дійства під назвою "перемир'я", "вибори на Донбасі" (їх "модальність", тащусь від цього терміну, як і від словосполучення "дорожня карта врегулювання конфлікту").

Основна моя теза полягала у наступному: якщо Захід визнає, що Путін - воєнний злочинець, а РФ здійсна акт "агресії відносно України", то всі балачки про "врегулювання конфлікту" є шизофренічними побудовами, оскільки у даному випадку "врегулювання" може означати лише те, щоб Путін зібрався з України геть.

Все інше - від лукавого, ходіння по колу хімер. Але навіть ПАРЄ, яка виробила "революційну" резолюцію, в іншій заяві знову повертаються до "мирного врегулювання", "виборів" і таке інше, по суті визнаючи факт громадянського конфлікту в Україні.

Читайте також: Нотатки про вбивчий бюджет, корупційні метастази та "олігархічну Матрицю" в українському політикумі

І знову каша в голові, і знову ліва рука не знає, що творить права і навпаки. На завершення передачі згадав мій улюблений вислів Мераба Мамамрдашвіді "Диявол грає нами, коли ми не мислимо точно". І все, що відбувається з нами -- це результат гри диявольської як наслідку небажанная назвати речі своїми іменами.