Заявлена мета довгоочікуваного законопроекту №4355 «Щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами...» не відоповідає його реальному змісту. Про це пише у своїй статті народний депутат, заступник голови аграрного комітету Верховної Ради Вадим Івченко.

Сьогодні хочу поговорити про один законопроект, який ось-ось буде винесений на голосування до парламенту. Він пройшов перше читання, був доопрацьований і погоджений Комітетом з питань аграрної політики Верховної Ради України.

Йдеться про законопроект №4355 «Щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель». Авторами цього законопроекту зазначено понад 40 депутатів.

Читайте також: Мы начинаем системную борьбу с рейдерством - нардеп Ивченко

Усі мої докази, розрахунки, виступи на комітеті, надання «окремої думки» (це така норма, що дозволяє депутатові, не згідному із законопроектом, перерахувати його вади в спеціальному документі, який роздають кожному парламентареві) не похитнули наміру авторів цього закону та аграрний комітет проголосувати його в Раді нагально.

Насправді ми всі чекали на цей закон. І назва його вселяє надію! Тобто з його ухваленням місцеві громади мають полегшено зітхнути: нарешті, дочекалися! Їм-бо передадуть повноваження розпоряджатися землями державної власності за межами населених пунктів. І посилять контроль за використанням та охороною земель.

Однак заявлена мета законопроекту та його реальний зміст не мають між собою нічого спільного!

Прочитаємо цей закон «між рядками».

1.Тільки об'єднані територіальні громади реально отримають землю у власність, натомість сільські, селищні, міські ради лише матимуть можливість під пильним контролем держави розпоряджатися такими землями. Тобто законодавчо закріплюється  вибірковість у визначенні, кому передавати землі у власність, а кому - в розпорядження.

2. Децентралізація передбачає надання громадам усіх повноважень щодо земельних ресурсів. Натомість створюються три розпорядники. Крім держави та громад, це ще голови обласних державних адміністрацій. І за вказівкою однієї особи передаватимуться землі лісового господарства, природно-заповідного та природоохоронного фонду загальнодержавного значення, ті, що зайняті річками та озерами, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна державної власності або які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств.

Читайте також: Альтернативы мораторию на продажу земли нет

Також будуть розпайовані землі (більшість із яких є особливо цінними) державних підприємств. Чому розпоряджатись ними мають не громади, а довірена особа президента? Питання без відповіді...

А тепер розберемося із тезою законопроекту про «посилення державного контролю за використанням та охороною землі». Усі відповідні функції відбираються у сільськогосподарської  та екологічної інспекцій та передаються одній державній структурі - Держгеокадастру.

Тобто створюється монопольний орган, що концентрує усі управлінські, контрольні та наглядові повноваження. Він здійснюватиме нагляд за громадянами, юридичними особами, за сільськими, селищними, міськими радами щодо дотримання ними земельного законодавства, зміни цільового призначення земель. Він матиме право зупинити будь-яке будівництво.

Та чи можна назвати реформою створення монопольного органу? Впевнений, за призначення на керівну посаду цієї структури точитимуться справжні війни серед олігархічних кланів країни.

Ще одна норма законопроекту, яка порушує конституційні права громадян, встановлює: «якщо до 1 січня 2018 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки». Тобто після визначеного терміну така земля буде передана в комунальну власність громади в порядку визнання майна безхазяйним. І навіть якщо пізніше власник все ж таки оформить документи, він змушений буде звертатися до суду, щоб повернути собі земельну ділянку.

Але законопроект і тут «відзначився». Навіть отримавши позитивне судове рішення, господар зможе повернути свою ділянку лише «за наявності вільної землі у органа місцевого самоврядування». Тобто існує велика вірогідність, що він уже ніколи її не побачить.

Те саме стосується передбаченого в проекті порядку розпаювання земель, які залишилися у колишніх колективних сільськогосподарських підприємствах, тобто колгоспах (а це 1,5 млн гектарів). Якщо до 1 січня 2018 року протокол про розподіл земель, які залишилися у колективній власності після розпаювання, не оформлений і не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, землі переходять у комунальну власність.

Чи потрібен законопроект щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами? Надзвичайно! Але деякі його норми потрібно ретельно доопрацювати, а деякі - навіть виключити.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України, яке на одинадцяти листах перерахувало зауваження до цього документа, в своєму висновку зазначає: законопроект містить низку недоліків, які унеможливлять практичне застосування його положень, і потребує доопрацювання. Але його все ж таки активно проштовхують  аграрні лобісти.

Чи буде він підтриманий парламентом? Напевне, вже цього тижня ми матимемо відповідь.