Лише на Донбасі, не рахуючи витрат на Крим, за багатьма оцінками, зокрема РНБОУ, Росія витрачає на активні бойові дії приблизно 1,5 млн доларів щоденно. Під час перемир'я її затрати трохи менші. Отже, за рік Росія витрачала на окупацію окремих територій Донбасу приблизно 500 мільйонів американських доларів.

З іншого боку, симпатики Росії в Україні останнім часом часто висловлюють думку про те, що не можна ускладнювати життя українським заробітчанам в РФ, - зокрема, шляхом запровадження візового режиму між нашими державами, оскільки вони (заробітчани) пересилають в Україну великі суми грошей. Лише у 2015-му році вони переслали сумарно 1,2 млрд американських доларів.

Виходячи з російського законодавства, можна оцінити, щоб отримати на руки лише названу суму, українським заробітчанам мала би бути нараховано (брутто) приблизно 1.380 млрд американських доларів. Податки і внески російській державі складають понад 43% з нарахованої суми (13% платить працівник прямо в бюджет у вигляді податку і ще понад 30% платить працедавець в різні державні фонди як внески. Крім цього, тут не враховано, що українці отримують частку зарплати, яку вони витрачають для проживання в РФ і створюють додаткову вартість, яка також залишається в РФ.

Тобто безпосередньо за рахунок лише тих коштів, які заробітчани пересилають в Україну, російська держава отримує щонайменше 600 млн американських доларів податків і внесків, не рахуючи додаткової вартості і того, що витрачається в РФ.

Читайте також: Історія українських заробітчан, за якою плаче кінематограф

Просте порівняння згаданих цифр показує, що українські заробітчани «з запасом» оплачують агресію РФ на Донбасі.

Іншими словами: за рік Російська Федерація витрачає для оплати агресії на Донбасі приблизно 500 млн, а отримує за рахунок українських заробітчан більше, ніж 600 млн американських доларів. Тож виходить, що Росії більше, ніж вигідною є праця на її території українських заробітчан. А це означає, що вона не чинила би перешкод, зокрема через візовий режим, українським заробітчанам - в разі його запровадження українською стороною.

Серед інших дурниць противники запровадження візового режиму з РФ ще аргументують це і тим, що, мовляв, в разі запровадження візового режиму, українські громадяни в Росії не зможуть отримувати послуг безпосередньо від наших консульських працівників. Цей аргумент сама РФ спростовує кількома відомими випадками з тим як вона забезпечила контакти наших консулів з українськими громадянами - як їх не допускали до затриманих, били, ховали засуджених тощо. Іншими словами, РФ, м'яко-кажучи, всупереч взятих на себе зобов'язань, вже не забезпечує того, аби українські заробітчани отримували консульські послуги. Отже візовий режим між Україною і РФ був би не спроможний погіршити і без того погану ситуацію нашим громадянам в РФ.

Звичайно, вартувало би з'ясувати та повідомити народу хто, коли і чому причетний до того, аби українські громадяни шукали роботу за кордонами, зокрема в Росії, а не в Україні - принаймні, щоби не допускати подібного у майбутньому. Адже, більшість українських заробітчан роблять це вимушено, оскільки в Україні давно не вистачає привабливих робочих місць.