Був позавчора на передачі "Свобода слова", присвяченій темі "спецконфескації". Згідно формату передачі "експерти" ставлять запитання та наприкінці "підбивают підсумки". Так що вперше мій ефірний час склав трохи більше хвилини.

Не буду коментувати виступи, деякі з яких були адекватні та гострі (наприклад, виступ С. Соболєва, який в контексті обговорення закону зачепив Гонтарєву), деякі - очікувано маніпулятивні. (Наприклад, як у пташки-говоруна І. Логвінського, професійного юриста та члена Народного Фронту, такого собі соловейка, який співав по "необхідність" повернути вкрадене "народу").

Що я встиг сказати, а що ні? Після прослуховування "драматургії обговорення" виникли такі думки:

1) В Законі про спецконфіскації крім прихованої корупційної складової наявний потужний імпульс популізму (так-так, того самого, в якому влада постійно звинувачує зовсім інші політичні сили). Чому? Популізм зазивчай апелює не до конкретних верств населення, а до улюбленого героя "пропагандистського дискурсу" - Народу. Я вже згадував Логвінського з його рефреном про необхідінсть "повернення награбованого Народу";

2) Популістська домінанта відчувається і у більшовистській формулі "Грабуй пограбоване!" (очевидній чи більш-менш прихованій), на якій стоїть ідея Закону. Це добре вкладається в рамки "політичного фольклору" про злі сили, які вклади наше Добро і вирішення всіх проблем бачиться в тому, що це Добро повернути;

3) У формулі Петра Порошенка про те, що "закон - є інструментом наповнення бюджету та можливості витрат на оборони" (формулі, яка свідчить про абсолютну правову недолугість гаранта) "експропріація" стає "економчною категорією", що ще більше споріднює її з більшовистськими практиками. (Я навіть поставив риторичне запитання: "Коли закінчаться корумповані злочинці, до кого буде застосовуватися формула "експропріація експропріаторів"?);

4) Незважаючи на всі спроби уточнити,  до кого цей закон буде застосовуватися - тільки до Януковича та його подільників чи до всіх корупціонерів-чиновників (які не можуть пояснити походження своїх статків), чіткої відповіді ми не отримали. За логікою потенційно його об'єктом можуть стати всі корупціонери. Однак що це означає? Тільки те, що під цей закон можуть підпасти 99 відсотків топ-чиновників України, величезна частина депутатського корпусу, прокуратура, судді. І саме звідси величезний спротив прийняттю цього закону з боку депутатів;

5) Кому такий закон потрібен? Передусім, Народному фронту, партії з нульовим рейтингом, яка істерично намагається його підвищити та перетворити його на чистий піар. Він потрібен Кренделю як додатковий гачок на чиновників та депутатів (з доповіді пана Петренко прозвучало, що й депутати будуть підлягати його дії), оскільки у випадку його прийняття він зможе більш ефективно тиснути на непокірних.

6) У випадку його прийняття як завжди залишаться "недоторкані" (наприклад мадам Гонтарєва) та решта. Показовим на передачі було те, що коли С. Соболєв підняв тему цієї пані, то представник БПП Іван Винник зразу ж "вскинувся", встав у бойову стійку та в дещо хамській манері почав звичну мантру про "Тимошенко та її подільника Лазаренка". Причому тут Гонтарєва, зрозуміти було важко.

Такі ось враження від передачі, яка була корисною для формування системного враження про цю законодавчу помпу, а в реальності -- піар та пустишку.

Читайте також: "Самопоміч" не голосуватиме за проект бюджету-2017 у першому читанні - Березюк