Гілларі Клінтон – 45-й президент США. У цьому практично не було сумнівів: Америка – не Росія, і заокеанське суспільство важко запідозрити у придатності до суїциду. Там також є своя "вата", але не в такій кількості, щоб обрати і підтримувати поголовною зомбі-більшістю божевільного, як сталося у кремлівській юрті московській орді.

Через кілька днів дочка фанатично віруючих християн і непримиримих антикомуністів з-під Чикаго стане новим господарем головного політичного престолу на планеті – Білого Дому у Вашингтоні, і цей факт започаткує нову епоху в історії людства.

Феномен Гілларі Клінтон має три фундаментальні виміри.

1) Вперше президентом США стає жінка, чого не було з часів Джорджа Вашингтона і Томаса Джефферсона.

2) Вперше на чолі країни зі статусом світової імперії стає жінка, потіснивши на цьому п‘єдесталі усіх претендентів на планетарну корону від Олександра Македонського і Бонапарта до Троцького зі Сталіним. США не вписується у хрестоматійний образ традиційних імперій, але ще ніколи на планеті не було держави, яка була би настільки сильнішою від інших. Альтернативою американського лідерства є глобальний хаос. Потенціал Росії, приміром, становить не більше 4-5% американської могутності. Варто звернути на це увагу, бо часом цю "Нігерію під снігом та із ядерною довбнею", що поруч із нами, порівнюють із нинішнім лідером людства.

3) Із приходом до влади представниці прекрасної половини на планеті утворюється глобальний матріархат, оскільки у клубі світових амазонок американку Гілларі уже чекають німкеня Ангела і британка Тереза.

Читайте також: Ризикну зробити прогноз, що на президентських виборах в США виграє Клінтон – експерт

Не варто акцентувати, що сукупний геополітичний вплив США плюс Велика Британія і Німеччина переважають всю решту світу за цим показником. І вперше в усіх цих трьох країнах водночас владу взяли жінки. Є всі підстави констатувати: відбулася світова гендерна революція. Політичний матріархат на планеті став доконаним фактом.

Навряд знайдеться аналітик, який спроможеться назвати синхронний результат політично-демократичного процесу у Берлін, Лондоні і Вашингтоні більше, ніж випадковим збігом обставин. Хоча попросту неможливо погодитись із самою думкою, що в такому планетарному піднебессі порядок може встановлювати такий безвідповідальний правитель, як його величність випадок.

Чому так сталося – залишимо розгадку цієї, справді божественної головоломки знавцям "Промислів Божих", але я не маю жодних сумнівів, що це знак звідтам, де вершиться галактичний світопорядок.

Наш приземлений інтелектуальний ресурс належить спрямувати бодай на пошук відповіді на сакраментальне запитання, що непокоїть усіх нас із цієї пори, – що це означає?

Глобальний матріархат стався у момент біфуркації людства, коли у кривавій агонії відходить у минуле старий світ із приматом насильства та агресії. Шал московського варвара на українській землі – найглибший прояв цих конвульсій. На мові політологічній людство перебуває вперше від Другої світової війни за крок до нової планетарної бойні. Авдіївка чи Алеппо можуть стати кожної миті іскрою, з якої розгориться всесвітня пожежа.

Читайте також: Останній патрон Путіна, або Скільки залишилось до кінця світу

І тут на трон сходить жіноча трійця. У США Гілларі Клінтон називають a lady with balls. Найперша відповідь, яку вам дасть кожен американець, на запитання "Яка вона?", – буде практично абсолютне переконання: "Сильна!".

Незважаючи на прояви москвофільства, Ангелу Меркель, яка уже кілька років отримує номінацію найвпливовішої на планеті жінки, також не назвеш слабкою натурою. Тереза Мей увійшла у колишній кабінет Маргарет Тетчер на Даунінґ-стріт із посади міністра внутрішніх справ, і прагматичні британці у критичний момент свої історії із горезвісним Brexite'ом не знайшли сильніших рук, ніж руки Терези, щоб вручити в них свою долю.

Не варто повторювати, що сила Путіна – не у його силі, а у слабкості Заходу. Тож – я так це бачу – Захід отримав шанс стати сильнішим.

А тепер, як сказав Іван Якович, зійдемо із глобальних вершин на рідні пенати політичних низин. Україною від 24 серпня 1991 року безроздільно править патріархат. Влада сильної половини.

Як вони, мужики, керували нами? Котрий з них впорався зі своєю роботою? Жоден.

На жаль, жоден не заробив на добре слово. Невдалими виявилися усі ці прояви нашого домашнього патріархату. Передостанній, урка на троні, став міжнародним злочинцем, коли вперше у європейській історії влада розстріляла у центрі міста мирних громадян.

Нинішньому, котрий до влади несамовито рвався, але на війну не збирався, належить рекорд падіння довіри народу, що виводить його уже всередині президентської каденції поза моральне поле легітимності.

Для усіх них, за виключенням хіба що першого, проблемою №1 була проблема гендерна. Український політичний процес уже понад 20 років протікає за стабільною, майже сімейною фабулою – "Він і Вона". У цій політичній фізиці "він" – величина змінна, а "вона" – величина стабільна. Вона – Тимошенко, а він – щораз новий президент, над яким висить Дамоклів меч.

Янукович не знайшов іншого способу позбутися єдиної загрози для його влади, як запроторити Тимошенко за грати. Без будь-яких юридичних підстав, але з єдиною незборимою підставою – зі страху.

Якщо за поведінкою численних ватаг інформаційних кілерів, спущених з владного ланцюга, вирахувати, що є головним до запаморочення у голові Порошенка, то не важко встановити діагноз – страх перед Тимошенко.

І треба віддати належне його інстинктам. Це в умовах розвинутої демократії глава держави має бути і лідером нації. У США, приміром, такого не було ніколи, що у кого-небудь міг бути рейтинг вищий, ніж у чинного президента.

В Україні уже більше року, як відбулося це розщеплення: глава держави за посадою, де-юре – Порошенко, а лідер нації за рейтингом, де-факто – Тимошенко.

Привид матріархату бродить Україною уже давно. І чи опуститься він на патріарші грішні голови у нову епоху, яка вже настала, – у нечувану епоху глобального матріархату?

Чи охопить Україну світова гендерна революція, яка покликана врятувати світ?

Василь БАЗІВ для UAINFO