Цього тижня в Україні розпочне свою роботу місія МВФ. Українська влада розраховує отримати до кінця року четвертий кредитний транш

У цьому контексті знову порушується питання земельної реформи, яке намагаються «припаяти» до співпраці з фондом. Які маніпуляції за цим стоять?

Добре, що питання можливого запровадження ринку землі було винесене в публічну площину. Це успіх Аграрної партії та всієї аграрної спільноти, що брала участь у восьми всеукраїнських страйках. Сьогодні міністри й депутати говорять про потребу розробки комплексного пакету законопроектів щодо земельної реформи.

Разом з тим є одна велика загроза. Певні урядовці та лобісти великих транснаціональних компаній наполягають на потребі швидко ухвалити урядовий законопроект про обіг сільськогосподарських земель. Деякі «гарячі голови» виступають за ухвалення закону про емфітевзис.

У чому ризик? Перший згаданий законопроект передбачає продаж права на оренду земель сільськогосподарського призначення. Другий дає можливість тим, хто користується емфітевзисом, також здавати землю в оренду третій стороні без відома власника. Також дозволено закладати право емфітевзису у заставу для отримання банківського кредиту.

Як кажуть, стежте за руками. Обидва законопроекти, по суті, запроваджують «дикий», непрозорий ринок землі в умовах, коли загальний комплекс законодавства не підготовлений. Адже продаж прав на оренду й емфітевзис на 50 років - це фактично і є торгівля землею в завуальованій формі.

Читайте також: Ринок сільскогосподарської землі має бути. Питання лише в тому, яким саме

Для цих відвертих маніпуляцій, які нагадують гру в наперстки із головним ресурсом України, використовують як ширму «вимоги МВФ». Насправді такий «ринок», як і ринок землі загалом, не має нічого спільного з «вимогами МВФ». Нагадаю, що МВФ традиційно вимагає збалансованого бюджету, в якому б дефіцит не перевищував 3,7%. Крім того, окремий блок вимог Міжнародного Валютного Фонду стосується боротьби з корупцією. Саме на цьому нещодавно наголошував під час прес-конференції у Вашингтоні директор європейського департаменту МВФ Пол Томсен, назвавши подолання корупції в Україні головною передумовою продовження підтримки міжнародних структур.

Зауважу, що більшість країн, які співпрацюють з МВФ, мають добре регульований ринок землі. А деякі його не мають взагалі, і це не стає перепоною для Фонду - він дає кредити цим країнам. МВФ - це звичайна кредитна установа, яка не втручається у внутрішню політику.

Отож, чим повинні займатися українські політики замість традиційної гри в наперстки навколо важливих питань розвитку країни? Перше - боротьба з корупцією і прозорість економічних відносин без надмірного чиновницького втручання в підприємництво. Друге - збалансований бюджет за рахунок розвитку економіки. Кількість економічно активних підприємств за останні два роки скоротилася більш, ніж на 250 тисяч, а мала би зростати!

Який принцип влада має взяти на озброєння, якщо вона хоче увійти в історію, а не «вляпатися» в неї? У першу чергу - не торгувати інтересами держави. Слід припинити спроби розпродажу країни під приводом отримання кредитів. Кредит - це лише вимушена допомога, яку беруть для дуже важливих речей, наприклад, для структурної реформи економіки. Якщо позичені кошти вкладають у розвиток підприємництва, здешевлення кредитів для малого й середнього бізнесу - це ефективне використання. Якщо ж кредит іде на латання бюджетних дірок, як зараз - це ведмежа послуга всій країні і кожному українцю.

Хочеться нагадати долю сумнозвісного румунського диктатора Ніколае Чаушеску. Румунія за його правління зуміла «потоваришувати з Заходом» і першою з країн соціалістичного табору почала співпрацю з МВФ. Кредити витрачалися на проїдання, а коли зовнішній борг уже становив $13 млрд, реформувати що-не будь було пізно. У 80-х необхідність повертати позики підірвала економіку країни. Усі ресурси, зокрема, й аграрну продукцію, відправляли на експорт, а на внутрішньому ринку утворився жорсткий дефіцит. У 1986-му румуни вже стояли в гігантських чергах за олією та іншими продуктами, електроенергію та опалення подавали вряди-годи. А по телевізору їм говорили, що все стабільно.

Сподіваюся, що в Україні до такої ситуації не дійде і нашим керманичам стане професіоналізму, щоб не допустити кредитного краху держави і протистояння з народом, яке завжди погано закінчується.

Що ж до питання обігу земель, варто прислухатися до рекомендацій Світового банку, представники якого стверджують, що головним у земельній реформі є далеко не зняття мораторію і вільний продаж землі, а багато інших рішень, які залежать від політичної волі. Не треба бути провидцем, аби зрозуміти, що мається на увазі. Це та сама боротьба з корупцією. Це судова реформа, яка має утвердити верховенство права. Це реальна децентралізація і розширення прав громад. Це ефективна податкова система, яка стимулюватиме виробництво. Без цих реформ отримані кредити не принесуть користі.