1. - Подзвонили мені о пів на восьму ранку: терміново на роботу! В Музеї ВВВ буде знімати Янукович привітання ветеранам. Приїжджаю. Завішай, кажуть, оте вікно чимсь, от чим хочеш - а завісь. Бояться, що з висоток Януковича встрелять. Я поки завішував вікно, то двічі майку від поту викрутив. Там же нічого не пристосовано. Кріплень нема, вказівки лиш дають: вище, нижче, вліво, вправо. Що не несу, а охоронці на кожен рух: куди несеш? що вішаєш? а це нащо? Та хоч би драбину поміг нести той здоровидло, мені ж 60 років! Потім нас двічі крізь рамки пропустили і розігнали геть по норах, аби ми не висовувалися. Я сиджу у кабінеті, чую: щось відбувається. Визирнув обережно, а воно стоїть, а навколо нього спина до спини охоронці суцільною стіною. Йому ж ворожка нагадала, що встрелять на третьому році правління. То воно й боїться. Під кожним кущем на вулиці охорона була. Я скільки там працюю, різні президенти були - а ніколи такого не було. З Ющенком за руку здоровалися і фотографувалися.

2. - Оце возимо через кордон продукти з Польщі, коли тричі, а коли двічі на тиждень. Просимо туристів, аби взяли собі сумки, бо можемо тільки на 50 євро харчів ввезти. А що робити? Я сама військова, і чоловік військовий. Я 25 год солдатом була, зв'язковим. Маю пенсію 1000 грн. А син в армію пішов, у Стрийську часть. То там всі такі, каже, мазані. Просто так не їдять. Печення по 4 грн не купиш. Все купуй по 15 грн хот-доги, а по 8 грн каву. На тиждень 200-300 грн висилаю,  ще ковбасу яку, сало. Був у Рівному на ученнях, то нам пришлося купити спальник, рукзак і берци такі зимні. Все купуємо, від держави нічого нема. Мені син каже, що за ці 7 місяців, що служить, я б уже по грошах двічі його "відмазала" б. Але він хотів служить, це ж і я, і чоловік, і дочка теж військові. Каже: "Я, мамо, все терплю, все роблю". А я не понімаю, що там твориться у тій часті. Я 25 років маю військового стажу. Хочеться піти туди і розказати, що і як правильно.

3. - Я б з радістю прийшла до вас, тільки я зараз в Почаєві. Я навіть Богу тут не потрібна, бо не до тої церкви ходжу! Оце заспокоїтися не можу, реву, як дурна. Тут вважають, що я "недостойна благодаті", і не сповідають, і взагалі. І це все говориться так, наче ти повне гівно, а не людина! Щоб я ще колись переступила поріг церкви Московського Патріархату!

gohatto-n