Краса яка.... Перегляньте друзі, справді, чудесний Київ.

Запис 1965-го року.

В цьому Києві, в 60-х роках приблизно 25 діток з 30-ти в класі школи - говорили українською. Але нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський народ після з'їзду КПРС в 1961-му році - вже йшла повним ходом. І російська - знову і знову була призначена мовою міжнаціонального спілкування, та впевнено вживлювалась в усі сфери нашого життя.

Лише співали українці рідною і говорили в побуті, з друзями... Ніби як не могли святого батьківського віддати, останній бастіон, прихисток душі в цьому експерименті над людиною.

Читаайте також: Українізація vs декомунізація: де помилилися ідеологи

Та асиміляція прискорювалась. Безпросвітність і безперспективність. Опір системі - здавалось, це не має сенсу. І віра втрачалась.

Успішним можна було стати лише засимілювавшись. Досягти чогось можна було лише ставши партійним кадром. І українці ставали совками, людьми з викривленою уявою про цінності. Людьми, у яких пізнання іншої, не рідної культури та мови сягне максимальної глибини (ну тобто дна), і поволі витіснить все рідне. А найзразковіші кадри дохторську ковбасу по рублю запам'ятають краще ніж материнську колискову... А вже діти совків будуть впевнено говорити - "сколько себя помню, сдесь всегда говорили по русски..."

Сьогодні в Києві колишньою "мовою міжнаціонального спілкування" колишнього совка вже спілкуються 27-28 цілком не колишніх, а сучасних першачків з 30-и. Халепа. Просто якась проміж-національна совкова діра...

Цікаво, чи могли уявити кияни 60-х, що практично усі їхні онуки - стануть російськомовні вже через якихось 50 років?
Мабуть ні.

Так само, як і сьогоднішні кияни уявити собі не можуть, що за 20-30 років Київ по настроям може стати Донецьком...

Палкий шанувальник і активний інтегратор макіавелівської філософії в життя, фашист Геббельс якось казав, що для зміни матриці нації потрібно три покоління безперервного експерименту. Розумака був цей мудило-фашист, просто на відміну від рашистів не мав цих 3-х поколінь для своїх дослідів.

Чітко і остаточно шалька зросійщення Донбасу на терезах схилились після війни, в 50-х. роках минулого століття. Незворотньо і без упину. І донині. І експеримент не перервався навіть після отримання Україною незалежності. Українську мову так ніхто й не почав повертати зросійщеним українцям. А самим їм вона вже й не потрібна виявилась... Хоча кілька демократичних шаржів у вигляді кількох українських шкіл все ж було, але видимого результату це, як бачимо практично не дало.

І ось три піддослідних покоління в експерименті рашистів своє віджило. І вистрілило... Геббельс, напевне задоволено перевернувся в труні, і кістками на морзянці простукав Адольфу - "я ж казав що так буде?!"

"Путєн спасі, тєлячья мова нам нікада нє замєніт язик Пушкіна" - волають діти батьків, батьки яких були українцями.
Печаль...

В Києві шалька зросійщення впевнено просіла в 70-х... Десь на 20-30 років Київ відстає від Донецька. Ну тобто у нас зараз стадія другого покоління з необхідних трьох для закінчення експеременту. Ми вже в абсолютній більшості російськомовні, але ще не українофоби. Покоління, яке чітко матиме проросійські (і не рідко антиукраїнські) настрої у Києві, житиме і творитиме російську культуру, згідно аксіоми Геббельса - це покоління вже наступне.

Якщо ми з Вами, дорогі українці, нічого так і не змінемо.

В це тяжко повірити звичайній людині, але колективна свідомість - шаблонна і інерційна штука, і дуже прогнозована. Бо пропорції байдужих і активних, розумних і дурних - вони у світі кругом приблизно однакові.

Повірити тяжко...

Але Ви б повірили ще 5 років тому, що московити вбиватимуть нас з Градів сьогодні на нашій землі?

Ну чи хоча би повірили у 1997-му, що в далекому 2016-му літр бензину буде коштувати не 60 копійок, а 25 грн.?

Вряд чи...

Світ не поставиш на паузу.

І якщо ми не усвідомимо того, що всі маємо бути українцями за суттю і за змістом, не проштовхнемо і не запустимо в наше суспільство усі стимулючі і заохочуючі державні законодавчі важелі для українізації суспільства - то остаточно розчинемось в російському багні вже зовсім скоро.

Читайте також: У Києві будуть рятувати напівзруйновану родинну садибу художника Мурашка