"Найцінніше, що у кожного з нас є - це він сам. Але ми втратимо себе, якщо здамося. І ви не зможете перехитрити лева, поклавши свою голову у його пащу"

Щойно з Оперети. Навіть не знаю чи скоро засну, бо вистава вразила більше, ніж очікувалося.

Читайте також: Кілька слів на захист Нищука

Історія про кохання кінця 30-х років минулого століття. Актори, голос, оркестр, відточені рухи. Однак, якби ви чули, як почала плескати зала, коли з'явилися ці кадри на екрані. А знаєте, що там? Сорі, через якість може й не зрозумієте..

Ліворуч - хроніка аншлюзу 38 року, гітлерівська Німеччина "мирно" приєднує Австрію. Казати, що було на екрані праворуч?

Читайте також: Ми перенесли три Голодомори і це страшно. Але ми вижили!

Скажу одне. Глядач більше, ніж відчув, я певна. Бо інакше - це не мистецтво.

P.S. Мюзикл "Звуки музики", вперше українською, наступного разу 11.12, Київський національний академічний театр оперети.