Росія прийняла нову Концепцію зовнішньої політики. В статті 56 документу війна в Україні названа "внутрішньоукраїнським конфліктом" і зазначається, що Москва готова докласти "усіх необхідних зусиль для політико-дипломатичного врегулювання внутрішньоукраїського конфлікту". Очікувано, але від того не менш цинічно після того, як Путін уже визнав присутність російських військ на Донбасі.

Це документ, який підсумовує результати дій Росії щодо зміни системи світового порядку та фіксує їх "успішність". Нова Концепція зовнішньої політики РФ у порівнянні з попередніми документами є жорсткішою і менш коопераційною. Таке враження, що все більше відчуваючи себе загнаним звіром, Кремль усе більше демонструє ікла. З моменту підписання попередньої концепції відбулись карколомні зміни: злочинна окупація та анексія Криму, війна на Донбасі, введення санкцій проти Росії. А Москва продовжує робити вигляд, що це Захід порушує норми міжнародного права, провокує конфлікти, нав'язує свою волю решті світу. Як не прикро це визнавати, але й ми, йнаші союзники були на крок позаду агресора. Хоча Кремль завжди оголошує свої плани і для того щоб знати, що він буде робити, – достатньо уважно слухати.

Читайте також: Як Путін злякався українських ракет над Кримом

Нова російська Концепція зовнішньої політики Росії більш жорстка, ніж попередні, та конфліктно налаштована щодо Заходу. Кремль фіксує, що потенціал традиційного Заходу впливати на глобальні економіку та політику скорочується, та висуває безапеляційні вимоги до ЄС, НАТО та США "не стримувати" Росію. Цинізм і брехливість – типова риса путінського режиму – очікуючи від США дотримання Статуту ООН, Кремлю залишає за собою право "жорстко реагувати на недружні дії, в тому числі шляхом .... прийняття дзеркальних чи асиметричних заходів" і не збирається обмежувати свою "недружність" стосовно Заходу – наприклад, планує продовжити підтримку сирійського режиму.

Вирішення міжнародних конфліктів Росія вбачає можливим тільки через інститути ООН – тобто там, де Росія може достатньо легко здійснювати свій вплив як постійний учасник РБ ООН, зокрема, зловживаючи правом вето.

У Концепції йдеться про значення права сильного, але поряд із цим вказується на більшу важливість "м'якої" сили – громадянського суспільства, інформаційних технологій. Зрозуміло, що Росія відчуває певні "гордощі", що і сама є активним "інформаційним" глобальним агресором.

Читайте також: Піонтковський: Кремль готовий здатися

Підсумовуючи – Росія буде виборювати статус наддержави, якого вона так прагне, усіма можливими методами та засобами – силовими та "гуманітарними". Вона буде послаблювати та розбещувати стабільні демократичні суспільства західних країн для того, щоб послабити їх політично й економічно і зруйнувати єдність Заходу, вона обернула свій погляд на Схід для пошуку союзників і джерел фінансування. Росія буде нападати. Але не для того, щоб зробити життя російського народу кращим. А задля нікчемних забаганок марнославних російських лідерів.