Коли в далекому 96-му році я переїхав з Луганська до Києва, першим моїм найяскравішим враженням стала тотальна російськомовність Києва. Я чомусь думав, що столиця переважно говорить українською, але виявилось, що це зовсім не так.

Мене це дуже засмутило. Але потім я побачив, що складна ситуація з українською мовою - це простір та можливості для того, щоб самі українці проявили себе.

Більшості людей цікаво, або як вони думають, що цікаво, отримати все готове. Прийняти закон - і всі вже говорять «на мові». Але є й творча меншість, яка бачить у проблемі можливість для творчості та потенціал для розвитку.

Я пам'ятаю, як з'явилися студія «1+1» та канал ICTV, які почали робити якісний україномовний продукт. Потім з'явилась Анжеліка Рудницька зі своєю «Територією А». Слухати це було важкувато, але скільки ж там було натхнення і драйву.

Потім з'явився «Океан Ельзи». Його поява - це відповідь на наші очікування якісної української музики.

Читайте также: "Україна" проти "Украины", або В чому суть історії з Яровою і "яровими"

Я пам'ятаю, як у Луганську на початку дев'яностих сприймали українську музику. Буквально крутили пальцем біля скроні. А потім був концерт «Океану Ельзи» на стадіоні «Авангард», де вони просто вразили Луганськ. Це було тріумфально. Ніякі «Руки Вверх», «Бутырка» та Філіп Кіркоров і близько не мали такого успіху й ніколи вже не матимуть.

Я нагадаю, що цей концерт відбувся за півроку до початку війни.

У мене нема бажання українізувати когось, крім себе. Я хотів би говорити українською краще, ніж я говорю зараз.

В мене є бажання, щоб українська мова домінувала в нашому телевізійному і радіопросторі. Я хотів би, щоб ми думали про те, як збільшити відсоток української мови в ефірах та давати більш якісний контент.

Раніше я вважав, що двомовність в ефірі - це наша толерантність. Зараз я так не вважаю. Зараз ситуації, коли ведучий звертається до гостя українською, а той йому відповідає російською, мені не подобаються. Ще більше мені не подобаються ситуації, коли ведучі говорять російською, а гості українською. Я відчуваю, що там вже нема толерантності, а є просто небажання вийти за рамки зони особистого комфорту.

Більше української в ефірі - так. Але я категорично проти вторгнення в особистий простір людини - бо це агресія. В сучасному світі - це неприпустимі речі. Блог, сайт та інші приватні майданчики - це не місце для того, щоб агресивно нав'язувати власнику свої переконання.
Багатьом важко довіряти думці експерта, якщо він живе в Україні, але не говорить українською. Кажуть, що не можна всіх судити по собі. Кажуть, що є люди, які є експертами та патріотами, а українська їм дається важко. Я можу підтвердити, що перейти на українську в прямому ефірі важкувато. Я знаю це на своєму особистому досвіді. Дякую Vadym Karpiak, який був свідком мого першого ефіру українською. Було важко, але той ефір мені запам'ятався найбільше. Я вже не пам'ятаю, про що ми там говорили, але пам'ятаю, що зміг все ж таки подолати свою невпевненість та заговорити українською.

Читайте также: МОН нав'язує дітям думку, що Україна - це «єдіная страна з Росією». ФОТО

Для мене це був особистий крок уперед, а моя мама просто сяяла від задоволення.

Те, що важке, те й робить нас сильнішими. Якщо важко переходити на українську, то спробуйте це робити у найскладніших умовах. Не вдома на дивані, а перед аудиторією. Українці все ж таки дуже добра нація, вам пробачать помилки, якщо це буде щиро та з любов‘ю до людей.