Реальної боротьби з корупцією в Україні, як і раніше, немає. Про це пише у блозі на сайті "Новое время" екс-віце-прем'єр-міністр України з питань європейської інтеграції Олег Рибачук.

Незважаючи на проведення реформ, Україну і досі сприймають як найбільш корумповану країну Європи. Про це йдеться в доповіді Європейського суду аудиторів (ECA), оприлюдненому в середу, 7 грудня.

Для мене це не стало особливою новиною. Незважаючи на створення правильних структур, які відповідають європейським стандартам (Україна за кількістю антикорупційних структур - одна з перших країн в Європі), реальної боротьби з корупцією у нас немає.

І це говорить перш за все про небажання політичних еліт, починаючи з президента, який назвав боротьбу з корупцією своїм пріоритетом, і закінчуючи Верховною Радою, яка далі слів про європейські цінності не йде. Все це може дуже погано закінчитися для української влади.

Читайте також: Іспанська корупція у порівнянні з українською: схожість та відмінність

З одного боку, ми бачимо злет популістів, створення різноманітних антикорупційних рухів, але коли міжнародні структури визнають, що Україна є найбільш корумпованою країною в Європі, а рівень життя в Україні чи не найнижчий, це колосальна проблема. Насамперед для українського істеблішменту, влади та президента, який твердить про свою європейськість, про те, що його програма виконується, як і Угода про асоціацію, що ми повинні вимагати у європейців безвізу, оскільки свою «домашню роботу» виконали.

Але мені також зрозуміло інше: нехай суспільству це не подобається, з його боку немає ані досить гучних висловлювань невдоволення, ані досить гучних ініціатив. Є різні ініціативи, круглі столи та інше, але насправді справа не зрушується з мертвої точки.

Значить, ми повинні зробити практично те ж саме, що зробили з російською агресією, коли люди об'єдналися і пішли відстоювати свої слова зі зброєю в руках. Я не кажу, що нам і з корупцією потрібно боротися зі зброєю в руках, але, якщо ми не об'єднаємося так, як це зробили добровольчі батальйони, зміни ситуації не буде.

Ані президент, ані депутати не допомагатимуть створювати справжні антикорупційні структури. І мене дуже засмучує, що я не бачу співробітництва між уже створеними інституціями - НАБУ, антикорупційною прокуратурою і НАЗК, яке незрозуміло чим займається. Поки їхня поведінка і співпраця не надихають.

Тому боротьба з корупцією повинна бути абсолютним пріоритетом для суспільства. Нам потрібен порядок денний, цілі, яких потрібно досягти, і чітко визначений перелік необхідних змін.