І знову ж таки. Не треба циклитись на україномовному контенті як інструменті українізації.

Сам по собі контент нікого не українізує. Він важливий, але не достатній для (само)українізації. Ви ж уже повірили, що SMM не продає? Ось так само повірте, що контент не українізує. Що більші сподівання ви на це покладаєте, то прикрішим буде розчарування від скромних результатів.

Умовна формула (само)українізації десь така: мотивація + середовище + контент

Читайте також: Як перейти на українську: особистий досвід

Перехід від однієї основної мови спілкування/писання/думання до іншої - це непроста штука. Це не стається через те, що людина подивилась серіал, прочитала книжку чи послухала пісню, хоча все це може стати приводом (як, наприклад, пісня групи «Скрябін» «Птахи», записана на відеокасету з чорно-білого телевізора, була приводом двадцять із хвостиком років тому для мене). Але в більшості випадків потрібне, щонайменше, дружнє соціальне середовище, яке сприйме зміну без агресії, і мотивація, щоб змінитись самому.

Якби я розпоряджався державними грішми, які виділяються на підтримку україномовних книжок, кіна і т.п., я б перекинув, принаймні, частину на тревел-ґранти, освітні поїздки, табори і тому подібне творення тусовки, а ще на соціальну рекламу, яка заохочувала би російськомовних людей виховувати своїх дітей україно- або хоча би двомовними. І формувала в російськомовному середовищі здорове ставлення до людей, які говорять українською (розкажіть мені, що з цим нема проблеми, угу).

Коротше, контент потрібен. Але не для того, щоб когось змінювати, а щоб бути використаним за призначенням

Читайте також: Історик: сучасний українець має знати, що відбулося 6 грудня 1919 року