Відмовити - і мучитися почуттям провини? Чи мимохіть зробити щось потрібне не вам - і гніватися на себе, що вкотре піддалися чужій волі? Подумки ми завжди обираємо перше, на ділі частіше робимо друге.

Любіть мене чорненького...

Чому ж так важко дається просте "ні"? Причин багато.

Найпоширеніша - страх бути знехтуваним, неприйнятим. І зворотній бік - бажання бути корисним.

Притаманні ці почуття людям невпевненим у собі, схильним почуватися більше об'єктами, ніж суб'єктами або, як кажуть психологи, з комплексом жертви.

Навіть у мові вони використовують здебільшого пасивні звороти, безособові форми дієслів: так вийшло, мене підставили, не щастить тощо.

Відчуваючи на підсвідомому рівні себе недостатньо хорошими, щоб інші мали з ними справу просто так, ці люди мовби заробляють своєю безвідмовністю прихильність і повагу.

Читайте також: 7 утренних привычек, от которых стоит отказаться

Як усі, хто має занижену самооцінку, вони думають, що тільки-но припинять бути чемними: за когось працювати в незручний час, влаштовувати чиюсь знайому на роботу, їхати серед ночі когось втішати, як їх одразу ж "розкусять".

Мовляв, не такі вони вже й бездоганні, як вдавали з себе. За принципом "забалакування" контролера в трамваї: поки ви робите вигляд, що шукаєте квитка, він чекає, трамвай їде. Коли ж з'ясується, що їдете зайцем, вас одразу висадять.

Не здатні прийняти і тим більше "пред'явити" іншим себе такими, якими вони є, через комплекс меншовартості, безвідмовні люди як правило носять маску себе-Ідеального. І своєю лагідністю й податливістю намагаються сподобатися і наблизитися до власного уявного ідеалу.

Комплекс "хорошої дівчинки"

Здавалося б, що ж тут поганого? Порочність такого фальшивого альтруїзму полягає в тому, що "хороша дівчинка" або "надійний хлопець" роблять добрі справи здебільшого не від надміру любові до ближнього, а під тиском страху неприйняття.

Таким чином, свідомо дають себе використовувати тим, в кого вони хочуть заслужити визнання. В осточенні дуже швидко, ще з дитячих колективів, вирізняють осіб без внутрішнього стрижня. І завжди безпомильно намацуючи їхні слабкі місця, маніпулюють ними у власних інтересах.

Люди, яким важко сказати "ні" - марнославні.

У когось цей пунктик стосується зовнішності, в когось - професійних якостей, дітей, грошей, їхнього авто.

Отже, достатньо сказати: ніхто краще за тебе не напише статтю, не сплете светр, не догляне онука, не відвезе за кількасот кілометрів. І ми (кажу "ми" - бо сама борюсь з цим у собі) одразу кидаємося вкотре доводити свою кращість.

А разом з тим ще раз підтвердити, що відповідаємо таки очікуванням сторонніх. Отже, є хорошими, а значить до наступного прохання від нас точно не відвернуться.

Але звідки той страх, ніби коли ми вимовимо оте "ні", - на нас образяться? І болісне почуття провини, що слідує за ним. Варто лише згадати випадки, коли відмовляли нам.

Дивовижно, але ми самі не ображалися на тих, хто відмовляв. А як не дивно, ще більше починали поважати їх, бо вони мають свою позицію.

Інша справа, що сам факт відмови навіть у найбуденніших ситуаціях невпевнені у собі люди сприймають ледве не як особисту поразку.

Адже, незалежно від віку, їм властивий дитячий егоцентризм. Звідси й відчуття, що їм відмовили не через брак часу, незацікавленість у справі чи погане самопочуття. А тому, що начебто вони недостойні чиєїсь уваги чи поваги.

На гачку чужих бажань

Звісно, коріння такого сприйняття - у дитинстві, коли батьки негативно оцінювали нас замість того, щоби сказати, що ми - хороші, але вчинили - негарно.

Та не будемо ж ми тепер все життя ображатися на батьків, бо вже дорослі і можемо самі виправити ситуацію.

Щоб уникнути зайвих уражень самолюбства, коли відмовляють вам, треба спробувати перенести центр тяжіння з власної особи на ситуацію, про яку йдеться.

Бажано усвідомити, що ніхто не ставить на меті відмовою образити чи принизити вас. Йдеться, скоріше за все, про особисті мотиви іншої людини. Тож поважайте її право на вибір.

Читайте також: 9 знаменитостей, которые получили письма с отказами, но не сдались

Неупереджене сприйняття чужого "ні" допоможе більш нейтрально ставитися до можливості самим спокійно відмовлятися від чогось, що суперечить вашим планам і інтересам.

Вирізняйте в мові ваших колег і приятелів "гачки" на кшталт "потрібно", "необхідно" тощо.

Почувши прохання, що супроводжується такими спонуканнями, одразу запитуйте подумки: кому потрібно?

Якщо вам або вашим близьким, і ви дійсно хочете зробити собі або їм приємне, погоджуйтеся. Якщо ж це чергове намагання пограти на ваших почуттях, спокійно відмовте.

Навіть якщо спочатку вам буде важко звільнитися від усіх, кого ви "приручили", ви знатимете, що допомагаєте комусь всупереч вашим інтересам, свідомо, а не ставши об'єктом чиєїсь маніпуляції. Отже позбудетеся неприємного відчуття, що вами скористалися.

І нарешті - навіщо вчитися говорити "ні"?

Це допоможе стати собою, жити, керуючись власними інтересами, смаками, вподобаннями. Тобто говорити, робити, купувати, любити те, що хочете ви і що потрібно саме вам.

Адже намагаючись догодити іншим і бути хорошими для когось, ми ризикуємо прожити не своє життя.