Щодо Росії правила зовнішнього світу не діють. Тим часом вона застосовує свої правила як хоче і коли хоче. Із 1991-го Росія прославилася участю в масштабних махінаціях із грошима МВФ, невиконанням боргових зобов'я­зань, воєнними злочинами в Чечні та Сирії, звільненням себе від міжнародного законодавства щодо захисту прав людини, кібератакою проти Естонії, провокацією війни в Грузії, анексією Криму та нахабною брехнею 2014 року про збиття малайзійського літака в повітряному просторі України. І сенсаційна липнева доповідь комісії Всесвітнього антидопінгового агентства теж не мала викликати подиву.

Чому так відбувається? Узагальнення особливостей національного характеру – справа ризикована, надто в епоху політкоректності. Однак обізнані дослідники з питань Росії давно б'ються над цією проблемою. Одним із провідних спеціалістів у зазначеній справі був Реймонд Ф. Сміт із Державного департаменту США, автор класичного твору про холодну війну "Negotiating with the Soviets" ("Переговори з Радянським Союзом").

Читайте також: Європа та нова холодна війна: як дати відсіч російській агресії

Сміт пояснив, як нашарування марксистсько-лєнінської догми на феодальний менталітет царських часів визначило особливу світоглядну модель росіян. По-перше, Радянський Союз не вірив у переговори, де результат був би виграшним для всіх (бо такий досвід траплявся вкрай рідко). По-друге, повсюдна брехня – незмінний інструмент просування в суспільному та бізнесовому житті країни. По-третє, що найважливіше, правила є лише засобом стримування та боротьби з ворогами і супротивниками. Це означає, що можна як заманеться порушувати правила інших людей, а от відверто чи завуальовано – залежить уже від обставин. Моральних аргументів тут не існує. Натомість, якщо тобі випадає визначати правила, потурбуйся про те, щоб вони грали тобі на руку, і завзято забезпечуй їх реалізацію. Можеш гарно оформити їх, додавши до комплекту якісь процедури незалежного вирішення спорів та інші елементи адекватної правової процедури. Всі й так знатимуть, що це брехня, яку не варто сприймати серйозно.

Таким був радянський підхід. У світі Радянський Союз проповідував антиімперіалізм. У власній імперії практикував безжальні розправи над інакодумцями. Вдома закони та Конституція СРСР теоретично пропонували свободу і справедливість. На практиці ж радянська правова система заганяла людей у покору. Дисидентів карали за політичні злочини, а коли їх кваліфікували такими, яких не можна наймати на роботу, – за "паразитизм". Або запроторювали до психіатричних лікарень, де зомбували сильнодіючими препаратами.

Усі ці заходи вживалися строго в межах закону. Однак рішення приймали не судді й не лікарі, а їхні політичні володарі, які зазвичай давали інструкції в телефонному режимі. Ніяких документів – ніяких проблем.

Відтоді ідеологічна архітектура змінилася: нині ніхто в Росії не вивчає ідіотичної псевдофілософії діалектичного матеріалізму, що колись було обов'язково. Та колишні звички нікуди не поділися. Російські можновладці, як їхні радянські поперед­ники, переконані, що світ існує за вовчими законами, а всім заправляє здебільшого Америка, яка дбає про власні матеріальні та геополітичні інтереси. Балачки про міжнародний порядок, що ґрунтується на правилах, про дотримання прав людини чи владу народу – шарлатанство. Значення має лише влада. Америка колись тероризувала Кубу, і Росія може робити те саме з Україною.

Читайте також: Стратегії з минулого: варто пригадати два важливі уроки холодної війни

Такий підхід застосовується не лише в геополітиці. Росіяни щиро вірять, що західні спортсмени теж махлюють, просто не попадаються. Може, вони розумніші, а може, дотримання правил справді вимагається вибірково. Допінговий скандал – це лише чергова санкція Заходу проти Росії як покарання за війну в Україні.

Це, безперечно, викривлений, але зовсім не незбагненний світогляд. Росіяни, яким доводилося працювати в Лондоні чи на Волл-стрит, мають усі підстави цинічно ставитися до міжнародної фінансової системи. Чому саудівським принцам, які експортують джихад, або африканським клептократам можна відмивати гроші, а кремлівським олігархам – ні?

Якщо Захід хоче, щоб Росія дотримувала його правил, непогано було б почати із сумлінного їх виконання самому. Кремль від того, може, і не зміниться, зате нас це, безперечно, зміцнить.

Едвард ЛУКАС, "Тиждень"