Підсумки візиту президента Володимира Путіна до Японії обидві сторони називають своїм дипломатичним успіхом. І Путін, і його партнер по переговорам Сіндзо Абе дуже потребують зараз такого успіху. Для російського президента Японія – це одна з небагатьох економічно високорозвинених країн, що не приєдналася до економічних санкцій проти Росії у зв'язку з Кримом і Донбасом, і зміцнення економічних відносин з нею для Росії представляється певною альтернативою відносинам з Євросоюзом.

Для Японії ж розвиток відносин із Росією, як економічних, так і політичних, є важливим внаслідок активізації політики Китаю в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, що має явну антияпонську спрямованість. Однак наскільки заяви Путіна і Абе про "історичний" і "проривний" візит відповідають реальному стану речей? Про що змогли домовитися російський президент і японський прем'єр?

Звучить начебто солідно: спільна господарська діяльність на Південних Курилах, вільне безвізове відвідування колишніми жителями Південних Курил могил предків, вільне прикордонне переміщення жителів Сахалінської області і Хоккайдо, співпраця в сфері збільшення тривалості життя і охорони здоров'я, відкриття японського амбулаторного реабілітаційного центру на Далекому Сході, співпраця в педіатрії і профілактиці серцевих і онкологічних захворювань, спільна розробка енергоресурсів на Далекому Сході і в інших російських регіонах, російсько-японська співпраця в демонтажі реакторів аварійної АЕС "Фукусіма-1" і в вітряній енергетиці...

Але всі ці заяви – на рівні протоколу про наміри. Жодної конкретної угоди під час візиту Путіна до Японії підписано не було. Лідери двох країн домовилися тільки почати або продовжити переговори з усіх зазначених питань, так само як і з проблеми укладення мирного договору.

Ось тут-то і заритий собака! Укладення мирного договору з Росією в Токіо жорстко пов'язують із рішенням територіальної проблеми.Йдеться про острови Південно-Курильської гряди – великі острови Ітуруп, Кунашир і Шикотан і групу малих островів Хабомаї, які Японія вважає своїми і вимагає їх беззастережного повернення.

Коротенько історія російсько-японського розмежування в районі Курильських островів така. 7 лютого 1855 року Японія і Росія підписали перший російсько-японський договір – Сімодський трактат про торгівлю і кордони. Кордон було проведено між островами Ітуруп і Уруп.

До Японії відходили Південно-Курильські острови Ітуруп, Кунашир, Шикотан і група островів Хабомаї, до Росії – Північні Курильські острови від Урупа і до Камчатки. Сахалін же залишився нерозділеним спільним володінням двох країн. 7 травня 1875 року був підписаний Петербурзький договір, за яким Росія передала Японії права на всі Курильські острови в обмін на відмову Японії від Сахаліну.

На той час Аляска і Алеутські острови, єдині російські володіння на Американському континенті, були вже продані США. Центр російської експансії на Далекому Сході змістився в Примор'я, у зв'язку з чим контроль над Сахаліном набув особливого значення.

Після поразки Російської імперії в російсько-японській війні, згідно з Портсмутським мирним договором від 5 вересня 1905 року, Японія отримала південну частину Сахаліну з прилеглими островами. Кордон на Сахаліні пройшов по п'ятдесятій паралелі північної широти.

Тим самим Японія відступила від положень Петербурзького договору, що в подальшому дало СРСР, як правонаступнику Російської імперії, моральне право вимагати повернення Північно-Курильських островів.

Перед тим, як вступити у війну з Японією в серпні 1945 року, Радянський Союз домігся згоди Англії і США на повернення йому Південного Сахаліну і Курильських островів. Відповідну угоду була підписано 11 лютого 1945 року в ході Ялтинської конференції. При цьому в угоді не згадувалося, які саме з Курильських островів підлягають поверненню. Південні Курильські острови були зайняті радянськими військами 1-4 вересня 1945 року переважно вже після підписання акту про капітуляцію Японії, що відбувся 2 вересня.

8 вересня 1951 року в Сан-Франциско Японія підписала мирний договір із США і їхніми союзниками. Вона офіційно відмовилася "від усіх прав, правопідстав і претензій на Курильські острови і на ту частину острова Сахалін і прилеглих до нього островів, суверенітет над якими Японія отримала за Портсмутським договором". Однак позиція японського уряду полягає в тому, що Курильські острови (острови Тісіма) в тексті договору не включають Ітуруп, Шикотан, Кунашир і Хабомаї, а включають в себе лише ті острови, суверенітет над якими Японія отримала за Петербурзьким договором 1875 року. У будь-якому випадку СРСР Сан-Франциський договір не підписав.

Позиція Японії зводиться до того, що кордон між Росією і Японією має повернутися до тієї межі в районі Курил, яка була встановлена Сімодським трактатом 1855 року. А от радянська і російська позиція щодо територіального питання неодноразово змінювалася під впливом політичної кон'юнктури. 19 жовтня 1956 року СРСР і Японія прийняли московську декларацію, яка припиняла стан війни і відновлювала дипломатичні відносини між двома країнами, а також зафіксувала згоду СРСР на передачу Японії островів Хабомаї та Шикотан, але тільки після укладення мирного договору. 19 січня 1960 року Японія підписала Договір про взаємодію і безпеку з США.

Після цього Хрущов 27 січня 1960 року заявив, що, оскільки ця угода спрямована проти СРСР і КНР, радянський уряд відмовляється розглядати питання про передачу островів Японії, оскільки це призведе до розширення території, використовуваної американськими військами.

Після цього Радянський Союз майже до самого кінця свого існування відмовлявся визнавати саме існування територіальної проблеми у відносинах з Японією. Вперше її визнав 18 квітня 1991 року Михайло Горбачов під час візиту до Японії. 13 жовтня 1993 року лідери Росії та Японії підписали Токійську декларацію про російсько-японські відносини, в якій Росія визнавала всі угоди між СРСР і Японією, включно з декларацією 1956 року. Однак передачі островів Хабомаї та Шикотан так і не відбулося.

Очевидно, що підписати мирний договір без вирішення проблеми Південних Курил не вийде. А оскільки з цієї ключової проблемі жодного зближення позицій сторін під час візиту Путіна до Японії не відбулося, то переговори щодо більшості економічних угод ризикують ще дуже довго залишатися безрезультатними. Наприклад, за відсутності мирного договору японський уряд не зможе гарантувати кредити на японські інвестиції в Росії, що виключає реалізацію масштабних інвестиційних проектів.

Повернути ж Японії Південно-Курильські острови Росія зможе тільки тоді, коли економічне становище країни стане зовсім поганим і японські інвестиції матимуть життєво важливе значення для російської економіки. Тоді, можливо, буде укладено якусь угоду за принципом "території в обмін на інвестиції".