24 грудня, у суботу, прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху оголосив про скасування офіційного візиту свого українського колеги Володимира Гройсмана до Ізраїлю. Візит Гройсмана був запланований на наступний тиждень (27-28 грудня 2016 року). У такий спосіб висловлено протест проти підтримки Україною резолюції Ради Безпеки ООН №2334 щодо ізраїльських поселень.

23 грудня, у п'ятницю, Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію з вимогою до Ізраїлю припинити поселенську діяльність на палестинських територіях. У резолюції наголошується, що політика Ізраїлю із будівництва поселень на Західному березі річки Йордан та будівництва у Східному Єрусалимі є порушенням міжнародного права та становить перепону для ізраїльсько-палестинського врегулювання.

Читайте також: Клімкін та його команда послідовно заганяє Україну в міжнародну ізоляцію - дипломат

Проект резолюції підготований Новою Зеландією, Малайзією, Венесуелою та Сенегалом (за негласної підтримки РФ) після того, як попередній аналогічний проект, поданий Єгиптом, був відкликаний під тиском Ізраїлю та обраного президентом США Дональдом Трампом, який також закликав США накласти вето на резолюцію. США вето не наклали, але утримались під час голосування, тому резолюцію підтримали 14 з 15 постійних та тимчасових членів РБ ООН.

Офіційний Ізраїль відмовився виконувати прийняту в п'ятницю резолюцію Ради безпеки ООН і відкликав своїх послів в Новій Зеландії і західноафриканській республіці Сенегал. При цьому уряд Ізраїлю має намір продовжувати співпрацю з Дональдом Трампом.

Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху розпорядився звести до мінімуму робочі контакти з урядовцями з 12 країн, в тому числі з України. Рішення стосується України, Росії, Китаю, Японії, Франції, Анголи, Єгипту, Уругваю, Іспанії, Сенегалу та Нової Зеландії. Голів МЗС цих країн не прийматимуть в Ізраїлі. Також, Біньямін Нетаньяху дав вказівку всім главам міністерств протягом найближчих трьох тижнів не здійснювати візитів в країни, які проголосували проти Ізраїлю в Раді безпеки ООН і не проводити ніяких зустрічей з міністрами з цих країн, в тому числі з українською делегацією, яка підтримала резолюцію.

Відмічу, що 19 грудня Генеральная Асамблея ООН ухвалила резолюцію про порушення прав людини в окупованому Криму і Севастополі. Документ підтримали 70 делегацій, проти висловилися 26 країн, включаючи Росію. Ще 77 делегацій утрималися при голосуванні. У документі вперше Росія називається державою-окупантом, а АР Крим - тимчасово окупованою територією. Ізраїль був серед тих 70 країн, що підтримали резолюцію. І Україна-таки гарно віддячила йому за підтримку. Та ще й напередодні славетного єврейського свята Ханука (24 грудня 2016 - 1 січня 2017).

Читайте також: Україна зробила правильно, коли проголосувала за резолюцію про ізраїльські поселення - думка

Якщо ж згадати нещодавні події в Умані, де «невідомі активісти» у ніч на 21 грудня увірвалися в синагогу, що знаходиться на священній для хасидів могилі цадика Нахмана, розігнали присутніх і осквернили приміщення - облили червоною фарбою підлогу і стіни, а також залишили свинячу голову з вирізаною свастикою і на які українські урядовці жодним чином адекватно не відреагували, то до дипломатичного скандалу можна додати ще й релігійний фактор. Подібне довго не забувається.

Досить показовою мотивацією  України в даному питанні щодо голосування «за» резолюцію є сповнена невігластва та ідіотизму заява вітчизняного МЗС. Так, в МЗС стверджують, що «Наша держава протягом багатьох років займає послідовну та збалансовану позицію щодо ізраїльсько-палестинського конфлікту.

Ми виступаємо за мирне співіснування двох незалежних держав - Ізраїлю і Палестини», чомусь не звертаючи увагу на те, що Палестина не є незалежною державою де-юре. В МЗС наголошують, що «неодноразово засуджували поселенську діяльність Ізраїлю, оскільки вона суперечить міжнародному праву», але... не посилаються на відповідні норми права, мабуть розуміючи, що їх просто не існує в природі.

«Ми також засуджуємо насильство і підбурювання до нього з боку палестинської сторони. Особливо по-дебільному виглядає і висловлювання про те, що «текст резолюції є збалансованим - вона закликає до вжиття необхідних для мирного врегулювання кроків як з боку ізраїльської, так і палестинської сторони: Ізраїль має припинити поселенську діяльність, а палестинські власті - вжити ефективних заходів боротьби з тероризмом». Відповідно, МЗС пропонує Ізраїлеві домовитися з терористами.

Цікаво, а як в МЗС зреагують на аналогічні поради з усього світу щодо необхідності домовитися з тими, проти кого в Україні вже три роки поспіль триває АТО? Проте певен, що зреагують так само по-дебільному, як і даному випадку, бо інакше не вміють.

Вельми цікавою в цьому сенсі виглядає інформація Шимона Брімана, ізраїльського історика та журналіста. «За моїми відомостями, дії українського політичного керівництва викликали настільки гнівну реакцію в Ізраїлі ще й тому, що в день обговорення резолюції прем'єр-міністр Нетаньяху особисто дзвонив прем'єр-міністру Гройсману, і просив колегу вплинути на голосування України.

Гройсман спробував розібратися і щось змінити, але зіткнувся з категоричним «ні» постпреда Єльченко і глави МЗС Клімкіна. Свою думку висловив і президент Порошенко –  мовляв, Україна не має іншого виходу, крім як приєднатися до резолюції Радбезу із засудженням Ізраїлю. Єдине, в чому зійшлися Україна та Росія за останній час –  це спільне голосування проти Ізраїлю в ООН», –  пише він.

Ще більш значущою для України щодо перспектив можливих наслідків є думка частини більшості республіканців в Сенаті США, яку висловив сенатор від штату Техас, республіканець Тед Круз. Він зазначив, що сенатор Ліндсі Грехем і обраний президент США Дональд Трамп будуть разом працювати над тим, щоб "значно скоротити або зовсім ліквідувати американське фінансування ООН, а також серйозно переглянути фінансову підтримку для тих держав, які підтримали цю резолюцію".

Круз також запевнив прем'єр-міністра Ізраїлю, що резолюція Ради безпеки ООН з приводу поселенської політики Ізраїлю не відповідає зовнішньополітичним установкам США. На думку сенатора, всі чиновники і дипломати, які брали участь в цьому процесі і які підтримують резолюцію, зобов'язані негайно подати у відставку.

Ще раз наголошую, ідіотизм ситуації для України полягає в тому, що Палестина не є суверенною державою де-юре. Її державний статус не підтримають більшість країн-членів ООН.

Утворилася «палестинська держава» внаслідок самопроголошення її Організацією визволення Палестини (яка утворена в 1946 році за наполяганням президента Єгипту Гамаля Абдель Насера з метою створення палестинської держави та... руйнації Ізраїлю –  нічого нікому не нагадує, ні?) 15 листопада 1988 року в Алжирі на сесії Палестинської національної ради –  вищого дорадчого органу Організації визволення Палестини (ОВП).

При цьому, ОВП не контролювала тієї території, на яку претендувала. За 6 років, 1994 року, внаслідок «Угод в Осло» між Ізраїлем і ОВП від 13 вересня 1993 була створена Палестинська національна адміністрація (ПНА). Питання створення майбутньої держави Угодами не передбачався; при цьому, «обидві сторони взяли на себе конкретне зобов'язання не приймати ніяких односторонніх дій щодо зміни статусу Західного берега річки Йордан та сектора Гази».

29 листопада 2012 року за підсумками голосування в Генеральної Асамблеї ООН (138 голосів «за», 9 –  «проти», 41 країна утрималася) «надала Палестині статус держави-спостерігача при Організації Об'єднаних Націй, яка не є її членом, без шкоди для набутих прав, привілеїв і ролі ОВП в ООН як представника палестинського народу згідно із відповідними резолюціями та практиці»

Наразі, ОРДЛО в Україні мають практично такий самий статус, як Палестина в Ізраїлі до 2012 року. Відповідно, голосування за дану постанову є потужним кроком на шляху визнання «ЛНР» та «ДНР» самостійними державами з боку країн-членів ООН по аналогії з Палестиною.

Особливо небезпечно це у зв'язку з тим, що чи не головним «адвокатом» такої резолюції була Російська Федерація. Нагадаю, Насера з ідеєю створення Палестини в 1964-му підтримував СРСР... Відповідно, в майбутньому можна очікувати на появу аналогічних резолюцій в ООН по Україні та появи представників «донбаського народу» та «луганського народу».

У підсумку:

1. Синхронне із Росією голосування «за» по резолюції, яка жодним чином не зачіпає безпосередньо інтересів України, а навпаки, створює достатньо негативний прецедент, якій можна буде в майбутньому використовувати проти самої України свідчить про наявність таємних домовленостей з РФ ц цього приводу.

2. Такі домовленості можна було організувати лише на президентському рівні, тому відповідальний за це –  персонально президент України.

3. Відмовитись від голосування, утриматись або проголосувати проти можна було виходячи із раціональної і зрозумілої всьому світові мотивації: Україна ніколи не голосуватиме за жодну резолюцію, яку підтримує країна-агресор. Крапка. Така позиція дозволяє абсолютно спокійно відкидати всі можливі звинувачення у заангажованості чи підтримці/не підтримці чогось навіть і слушного. Якщо це корисно нашому ворогові –  це шкодить нам. Це зрозуміло і логічно обґрунтовано, а також знімає претензії третіх сторін. Окрім того, це знімає будь-які питання щодо мотивів голосування зараз і в майбутньому та в черговий раз доводить до відома всіх країн-членів ООН про наявність військового конфлікту між РФ та Україною. Це ще один привід нагадати всім, що жодних компромісів з агресором не буде, допоки він не звільнить окуповані території.

4. Натомість, синхронне голосування з РФ свідчить про продовження політики дружби та співробітництва. Нагадаю, що так званий «Великій Договір» Про дружбу та співробітництво між Україною та Росією від 14 січня 1998 роки досі є чинним і навіть постанови по визнання його нечинним у порядку денному Верховної Ради України наразі немає. Найближчим часом це дасть змогу іншим країнам спокійнісінько мотивувати цим свій вихід із системи санкцій проти РФ. Нащо іншим виглядати «святіше папи Римського»?

5. Україна, в особі Ізраїлю, не лише втратила якщо не союзника, то, принаймні, доброго партнера, а й отримала якщо не ворога, то країну з вельми недоброзичливим до нас ставленням на довгі роки.

6. Одночасно, підтримавши позицію Нової Зеландії, Малайзії, Венесуели та Сенегалу, Україна не отримає жодних преференцій від цього а ні в цих країнах, а ні в арабському світі, а ні серед інших членів РБ ООН.

7. Тобто, дипломатично, ми програли щонайменше п'ять разів:

a. Навели приклад дружніх стосунків з РФ та зробили крок до зняття з неї санкцій

b. Отримали прецедент у вигляді резолюції ООН, зміст якої може буде використаний прости України, яка перебуває в аналогічній ситуації із самопроголошеними ЛНР/ДНР

c. Спаплюжили відносини з Ізраїлем та єврейською громадою світу

d. Не отримали підтримку в арабському світі та проміж інших членів РБ ООН

e. В черговий раз погіршили відносини із обраним президентом США –  Данальдом Трампом, адміністрація якого буде керувати Штатами наступні 4 роки.

Юрій ГАВРИЛЕЧКО, для UAINFO