Хоча на Донбасі дещо зменшилася кількість обстрілів, напруга анітрохи не спадає. Цьому є цілком пояснювані причини. І знаходяться вони не тільки в нашій країні. Донбас від самого початку став серйозним міжнародним фактором, і те, що там зараз відбувається, тільки підтверджує це.

Про можливості та навіть неминучість чергового військового загострення на Донбасі доводилося писати останнім часом неодноразово. Про це говорила вся логіка розвитку ситуації не тільки в нашій країні, але й на Близькому і Середньому Сході, а також на півночі Африки. Додамо до цього кардинальну зміну влади в США і деяку невизначеність політичної ситуації в головних європейських країнах.

Нічого дивного в тому, що цим захотіли скористатися в Москві. Там досить довго вичікували результатів виборів у США. Після перемоги Трампа і дещо необачних надій на близьке перезавантаження відносин із Вашингтоном у Кремлі вирішили, що час настав. До того ж очолювана США коаліція почала наступ на іракський Мосул, який спочатку розвивався досить успішно. Ось у Москві занепокоїлися і почали докладати титанічних зусиль для витіснення бойовиків із Алеппо.

Читайте также: Прірва між друзями. Лист із Луганська

Начебто вдалося, але сталося непередбачуване. Терористи відбили Пальміру, і весь пропагандистський запал якось зник. Тут ще нова неприємність, що віддалено стосується Донбасу, а Сирії безпосередньо - катастрофа з Ту-154 і загибеллю ансамблю ім. Александрова. Чи то хотіли порадувати визволителів Алеппо, чи то особовий склад на авіабазі Хмеймім, чи то поліцейський батальйон, щойно перекинутий у Сирію. Загалом досить зловісний збіг подій після концерту оркестру під управлінням Гергієва в Пальмірі за участю друга Путіна Ролдугіна.

В цілому російські позиції в Сирії начебто посилилися, але немає відчуття перемоги. Багато надій у Москві покладають на договір, а правильніше - змову з Іраном і Туреччиною і закріплення за учасниками територій контролю в Сирії. Якщо це вийде найближчим часом, то з новою американською адміністрацією Москва хоче говорити, принаймні на Близькому Сході, з позиції якщо не сили, то більш міцних позицій.

Якщо до цього додати і спробу хоч якось потрапити до Лівії, принаймні в її східну частину, це громаддя планів і складає підготовку Кремля до майбутнього перезавантаження з Білим домом щодо Близького Сходу.

Як же все це стосується донбаського загострення? Безпосередньо.

Близький і Середній Схід з північчю Африки досить важливі для Росії, але Україна на порядок важливіша. Закріплення там обов'язково повинно було призвести і призвело до спроби повторення, нехай і в менших масштабах, чогось на кшталт Алеппо.

Читайте также: Ту-154 с кучей пропагандистов "Русского мира" не мог не упасть, - блогер

Почати повномасштабне вторгнення на Донбасі і в більш загальному випадку в Україні зараз і в найближчій перспективі Москва не може. Як із суто військових і фінансових причин, так і геополітичних. Ось домогтися якогось локального військового успіху і продемонструвати Заходу марність зусиль і витрат ресурсів на підвищення боєздатності української армії планувалося.

Не можна виключити і ймовірність провокації з метою викликати серйозний контрнаступ української армії з подальшим звинуваченням Києва у зриві мінського і нормандського процесів.

Була проведена серйозна розвідка боєм з метою промацування твердості оборонних позицій українських військ. Схоже, що нарвалися на відсіч, якої не очікували, незважаючи на інтенсивні обстріли. Ми зазнали втрат, а й наступаючі теж і, цілком імовірно, значних.

Судячи з початку 18 і 19 грудня, план був на просування вглиб контрольованої українською владою території і захоплення пануючих висот. Останнє для рівнинного Донбасу має стратегічне значення. Як і в Пальмірі, де зараз тривають запеклі бої саме за панівні висоти, а не за місто.

Вже очевидно, що у військовому сенсі цей план провалився, і це буде мати такі наслідки.

По-перше. Слід очікувати перегрупування російських і сепаратистських сил, хоча це одне і те ж, і нових спроб провести розвідку боєм великими силами і засобами. У цьому сенсі Світлодарська дуга і Докучаєвськ для них найбільш важливі. Не слід залишати без уваги і приморський напрям. Поки наступ там видається менш імовірним, але все може змінитися. Часу для подібного залишилося не дуже багато. Кремлю слід встигнути до початку лютого. Потім в американській адміністрації будуть заповнені всі вакансії, і вона почне повноцінно функціонувати. Далі захоплювати позиції для подальшої розмови буде дуже складно.

По-друге. Сирія вимагає все більшої участі та стає все дорожчою в прямому сенсі. Сил і фінансів на неї і Донбас уже не вистачає. Поки на Близькому Сході настала деяка пауза, для Кремля важливо домогтися не тільки чогось на Донбасі у військовому сенсі, а й спробувати розгойдати внутрішньополітичну ситуацію в Україні. Це взаємопов'язані речі, і слід очікувати активізації російської агентури і проросійських політиків із нашої опозиції.

Якщо Москва не досягне значних успіхів як у Сирії, так і на Донбасі, то Путін змушений буде на якийсь період заморозити конфлікт на сході нашої країни.

І тут дуже багато залежатиме від Києва і дій української влади.

Читайте также: Военные успехи России в Сирии крайне сомнительны - блогер