Народний депутат Надія Савченко оприлюднила першу частину списків українців, які перебувають в полоні у бойовиків. За її словами, це лише попередні списки, і їхній склад ще буде уточнюватись. Радник голови СБУ Юрій Тандит, який з грудня 2014-го року є головою Координаційного центру звільнення заручників Міноборони України та головним переговорником Центру сприяння та звільнення полонених і заручників при СБУ, одразу зробив офіційну заяву про те, що «публікація у відкритий доступ таких списків може нашкодити справі обміну полонених». Зокрема, «родичі полонених можуть потрапити під психологічний тиск і навіть шантаж з метою викупу».
З іншого боку, не всі представники громадськості негативно оцінили крок Савченко, пояснюючи це тим, що зазначені списки, по-перше, й без того фігурують на переговорах у Мінську; по-друге, деякі з них уже були оприлюднені раніше; по-третє, як правило, про полон своїх родичів за останні два роки війни сім'ї давно уже знають. Нагадаємо, деякі з військовополонених перебувають у тюрмах окупанта ще з 2014 року. Спеціалісти з питань обміну полонених за досвідом ще «афганської війни» стверджують, що оприлюднення подібних списків є неприпустимим.

Савченко пропонує наступний алгоритм обміну «всіх на всіх». «Не треба вигадувати нічого нового, - пише депутат на своїй сторінці у Facebook. - Класичний метод обміну в три етапи добре показав себе в багатьох країнах світу під час війн. Етап перший: здійснюється обмін за списками, які підтверджує кожна сторона зі свого боку утримуваних полонених. Етап другий: із тих, хто залишився у списках, підлягають розшуку по прихованих в'язницях та підвалах з боку однієї та другої сторони всі полонені, які залишилися в живих. Етап третій: усіх, кого знайти не вдалося, визнаються мертвими або зниклими безвісти. Після цього розпочинається робота з розшукування захоронень, ексгумації, ідентифікації та перепоховання загиблих. І цей найтяжчий момент владі доведеться пояснити рідним тих, кого вона послала на смерть».

Читайте также: Визит Маккейна показал реальное отношение Трампа к Украине - политолог

У списках до обміну запропоновано 42 українських військовополонених, котрі перебувають на окупованій РФ території Донбасу, на 256 російських бандитів. Також ідеться про 44 українських політв'язнів, які утримуються в російських в'язницях та в окупованому Росією Криму. Їх запропоновано обміняти на 102 російських громадян, які перебувають в українських в'язницях.

Залишається відкритим питання тактики й етики поведінки у справі обміну полонених. Із самого початку до цього процесу долучалися громадські організації, волонтери та активісти. 2014 року, можна сказати, цей процес вирізнявся хаотичністю. Наприклад, темою обміну Савченко влітку 2014 року займалися кілька груп людей, далеко не всі з яких мали офіційний статус переговорників.

«Мені доводилося брати участь у звільненні українців із тюрем Криму, - коментує «Дню» голова громадської організації «Сила права», депутат V, VI, VII скликань Андрій СЕНЧЕНКО. - Тоді ми обміняли одного російського диверсанта на 40 наших громадян. Але ще в 2014 році на темі обміну полонених почав активно піаритись Президент. Гадаю, що така поведінка послугувала прикладом і для Савченко. Те, що вона робить у співвідношенні галасу та ефективності, більше стосується галасу. Про ефективність тут взагалі не йдеться. Щодо публікації списків полонених, то я не можу говорити про те, чим це може нашкодити, але можу з впевненістю сказати, що це нічим не допоможе, окрім як додаткової уваги до самої Савченко. А ось це дійсно може нашкодити справі, адже вносить зміни в клімат переговорів».

Читайте также: Как заставить Россию ускорить обмен пленными

Окупант здебільшого затримує саме цивільних громадян, які не приховували своєї проукраїнської позиції на окупованих територіях. Подібні затримання небезпечні не лише для полонених, а й для нових потенційних жертв та їхніх родичів. Так, наприклад, у грудні минулого року в Луганську був взятий в полон Геннадій Беницький, про затримання якого тривалий час не було ніякої інформації, але його аккаунт в Facebook був періодично активним. Окупант безумовно вивчав контакти Геннадія і його переписки. Невизначеність долі Беницького провокувала користувачів і друзів «світитися», а дехто навіть оприлюднював його мобільний, щоб небайдужі телефонували полоненому. Відсутність прописаних рекомендацій щодо правил поведінки в таких випадках та незрозумілість ситуації часто є причиною лише погіршення стану речей.

Але пересічних громадян особливо з окупованих територій дивує і обурює те, що українські спецслужби оголошують в розшук (а інколи не роблять і цього, як у в випадку з екс-очільником Луганської ОДА Володимиром Пристюком) лідерів сепаратистів та провокаторів вже після того, як вони втекли за межі доступу українського правосуддя. Газета «День» ще у вересні минулого року надсилала запити до Генпрокуратури та СБУ з вимогою пояснити, на якому етапі розслідування справ таких персоналій, як екс-голова Луганської облради Валерій Голенко (він разом із Пристюком навіть брав участь у парламентських виборах до Верховної Ради восени 2014 року і мав можливість отримати депутатську недоторканність), Арсен Клінчаєв, Родіон Мирошник та інші. Окрім того, офіційним органам було поставлено питання щодо причин перебування затриманого до того в Україні Арсена Клінчаєва в Москві, де він був помічений на одному з телешоу. Виявилося, що СБУ оголосило підозру згаданим сепаратистам вже після їхньої втечі, а факт перебування Арсена Клінчаєва в Москві взагалі ніяк не був прокоментований. Нагадаємо, що вже у грудні минулого року Клінчаєв фотографувався в окупованому Луганську. Виникає закономірне питання: цим злочинцям дозволили втекти за певну «вдячність», їх заочно обміняли на українських полонених громадян чи йдеться про професійну невідповідність певних представників правоохоронних органів та спецслужб?

Безумовно, поведінка Савченко, яка зробила черговий демарш, самовільно беручи на себе функцію спецслужб, ще більше додає хаосу історії з обміном полоненими. Свого часу вона вже зробила низку заяв і кроків для безпосереднього контакту з російськими маріонетками, тим самим визнаючи їх самостійною стороною переговорів. Більш того, відзначилась вона й поїздкою до Москви. Публікація списків полонених є ланцюгом у формуванні іміджу начебто самостійного політика, який сам може «порєшать» питання. Росія в свою чергу підіграє Савченко в цьому, мовляв, лише вона може зрушити процес обміну полоненими, що наштовхує на думку - все це один сценарій. Кремлівський!

Читайте также: "Питання заручників - козир, який Москва тримає в рукаві", - Геращенко повідомила про черговий шантаж Росії