Кожна усталена політична система встановлює будь-кому, хто входить в цю систему, певні обмежувачі, пише у своєму блозі на "Новому часі" політолог-міжнародник Олександр Сушко. Те, що в останні дні відбувається в Сполучених Штатах, є діями американської політичної системи зі "приборкання" Дональда Трампа, адже його політична культура значною мірою не відповідає американській політичній культурі.

Читайте також: The Washington Post: Майбутній директор ЦРУ певен, що Росія допомогла Трампові перемогти

Зокрема, це стосується зовнішньополітичних заяв новообраного президента. Республіканський істеблішмент, зокрема сенатори, мають певний вплив на формування порядку денного зовнішньої політики Америки. Зараз один із важливих моментів: Сенат має дати згоду на призначення ключових осіб в кабінеті Трампа. Тому ні сам Трамп, ні кандидати на посади в його команді не мають іншого вибору, крім як прислухатися до думки решти республіканців. А їхня думка цілком однозначна, коли йдеться про Росію й Путіна.

Це не означає, що Трамп і його команда відмовилися від ідеї, нехай навіть ілюзорної, порозумітися з Путіним – як мінімум, щодо окремих питань. Не новина, що Трамп має ідею фікс – шляхом підтримки діалогу з Путіним змусити його певним чином змінити свій політичний курс. Тоді він зможе прозвітувати, що йому вдалося примусити Путіна рахуватися з американськими інтересами.

Ми не знаємо, який американський інтерес Трамп вважатиме ключовим в його переговорах з Путіним. Тут, власне, й виникають усі ті класичні побоювання, які ми зараз часто чуємо, – нібито це буде зроблено за рахунок України. Однак республіканська політична еліта зробила все можливе, аби позначити для Трампа певні червоні лінії у його відносинах з Росією. Хоча поки що рано говорити, як це позначиться на зовнішньополітичних кроках нової адміністрації.

Читайте також: Уявна слабкість Обами: кримське колишнього президента, який іде

Не думаю, що Трампа чекає безконфліктне життя на посаді президента. Вже зараз позначені певні сюжетні лінії, які не дадуть йому безтурботно відбути президентський термін. І ключовим тут є минуле самого Трампа. Воно занадто яскраве, щоб не вихлюпнутися назовні. Минуле, яке сформувало його звички, стиль поведінки і цінності, ще не одноразово створить для нього конфліктні ситуації з рештою американської політичної еліти, яка все-таки звикла керуватися певними правилами й цінностями.

Не можемо говорити про заздалегідь гарантований конфлікт Трампа з конкретними інституціями (хоча вже помітні розбіжності зі спецслужбами). Однак конфліктності в американській політичній системі в цілому за президента Трампа, вочевидь, буде значно більше, ніж за попередніх президентів.