У січні набула чинності угода країн ОПЕК про поетапне скорочення рівня видобутку нафти, зазначає у своєму блозі на "Новому часі" економіст Олександр Жолудь. Учасники організації країн – експортерів нафти досягли консенсусу наприкінці листопада; крім членів організації, до домовленості приєдналася Росія. Мета скорочення – підвищити ціни на нафту, які з 2014 року відчутно впали.

Читайте також: Нафта підковзнулася, та чи впаде?

Проте я не впевнений, що ця домовленість насправді спрацює і досягне своєї мети, з огляду на те, що існує чимало країн, які перебувають поза рамками цього клубу. І хоча деякі з них ведуть з ОПЕК переговори про приєднання до цієї домовленості (РФ, наприклад, уже приєдналася), інші таких переговорів не ведуть – принаймні, офіційно.

З огляду на те, що в світі зараз не спостерігається значного промислового зростання, яке могло б простимулювати попит на нафту (адже, крім пропонування, велике значення має фактор попиту), навряд чи домовленість призведе до серйозного зростання цін, якого хотіли б країни ОПЕК і заради якого вони, як правило, і здійснюють скорочення пропонування.

Тому на сьогодні повторення шоків, що мали місце після аналогічної домовленості в 1970-х, не передбачається.

Що стосується боротьби з конкурентами, то для того, щоб витіснити альтернативні способи видобутку нафти, ОПЕК потрібно не піднімати ціни, а навпаки збільшити виробництво, щоб альтернативні методи були неефективними. Адже і гідророзрив, і бітумні піски з позиції виробництва нафти є набагато більш витратними. Наприклад, бітумні піски економічно вигідні тільки при ціні нафти більше $80 за барель.

Читайте також: На межі краху. Війни в Україні та Сирії виснажили економіку Росії

На сьогодні єдиний крок, який міг би спрацювати, – залучення в цей клуб більшості країн – експортерів нафти, щоб вони могли проводити по-справжньому єдину політику.