Сьогодні вже мало бути за чорних чи за білих, сьогодні безліч рожевих чи бордових, фіолетових чи бірюзових, трав'янозелених чи смарагдових... У кожного свої бачення і вимоги. У цьому різнокольоровому світі є єдиний вихід - самому бути чимось з чим рахуватимуться інші, а не лише тим, хто може домовитися з іншими підігравши їм в геополітичній грі.

Політичні ігри не для дальтоніків, або навпаки виключно для них)))

Ця строкатість характерна і для зовнішньої, і для внутрішньої політики, де кожен не лівий і не правий, не проросійський чи проукраїнський, а якийсь трохи по-своєму 'зсунутий'...

Читайте також: Незалежність - осиковий кілок в серце комуністичної російської імперії

Наші в ПАРЕ діяли чудово. Честь їм і хвала!!! Але аргументів логіки і закону ніколи не вистачить в повній мірі, коли проти цього діє логіка власних інтересів, амбіцій і прямий підкуп... На жаль, абсолютно так само йде дискусія і в середині країни, коли ніяких аргументів розуму і серця не вистачить для тих, хто вже взяв гроші за іншу позицію.

Двополюсність канула на горе чи на радість... Світ стає дедалі строкатішим, часом прикриваючи дивними словами речі про які ніхто не наважується сказати вголос. І єдине, що ще має шанс об'єднати світ - страх знищення світу. Аналогічно і в Україні: нас би мав об'єднати страх втрати України як незалежної держави, але найстрашніше те, що чимало тих, хто цього не боїться, а може й прагне(((