Друзі! Цього дня, 7 лютого, 213 років тому народився "перший український енциклопедист" Микола Маркевич. Уже тоді росіяни називали його "українським буржуазним націоналістом". Хочу розповісти вам його історію.

Микола Андрійович народився в селі Дунайці в сім'ї поміщика. Його матір'ю була графиня Анастасія Гудович. У спадок від родини Маркевич отримав маєток у селі Турівцях. Учився чоловік у "Благородному пансіоні" при Головному педагогічному інституті в Петербурзі й уже тоді почав писати свої перші вірші.

Микола Маркевич служив в армії, де познайомився з майбутніми декабристами. Після того, як пішов у відставку, повернувся до свого маєтку й одружився з донькою іншого поміщика – Уляною Ракович. Свою першу поетичну збірку Микола Андрійович назвав "Українські мелодії". До віршів сам писав музику.

Читайте також: Як з українців "хохлів" робили, або "Україна очима російської літератури"

Найбільше чоловіка цікавила історія. Спершу він збирав історичні документи козацької доби, щоби створити український енциклопедичний словник. Він хотів, аби кожен українець міг дізнатися будь-які дані про Україну, вивчити біографії видатних осіб. Цілих 10 років він писав статті для свого словника, підготував 11 томів, кожен із яких складався із 600 сторінок. Але припинив друк, бо його книжки, видані в Москві, називали "Большой исторический, мифологический, статистический и литературный словарь Российского государства".

Свою проукраїнську позицію Маркевич продемонстрував видавши "Історію Малоросії" у п'ятьох томах. Там він підготував усю добірку подій на українській землі від найдавніших часів до кінця 18 століття і подав її як цілісну картину життя народу. За це видання автора піддали критиці, бо, на думку російських науковців, "Малоросія ніколи не була державою, звідси випливає, що і своєї історії в строгому значенні цього слова не мала". Та чомусь і досі зібрана Маркевичем колекція документів з історії України зберігається в Російській державній бібліотеці, а його щоденники – в Інституті літератури Російської академії наук.

До речі, саме "Історією Малоросії" користувався Тарас Григорович Шевченко, коли писав поему "Гайдамаки". Він навіть присвятив її авторові вірш із такими рядками:

Бандуристе, орле сизий,
Добре тобі, брате,
Маєш крила, маєш силу,
Є коли літати.

Читайте також: Щоб їм усім усміхалися квіти: коли на могилах – недіткнений сніг

Вперше цей вірш був надрукований у "Кобзарі" 1840 року. У відповідь на це Микола Маркевич поклав на музику вірш Тараса Григоровича "Нащо мені чорні брови".

Помер Микола Андрійович у 56 років від хвороби у власному маєтку. Його поховали в родовому склепі неподалік від церкви Всіх Святих.

Друзі! Українська історія – надзвичайно цікава та сповнена розмаїття. А особистості, які займалися її дослідженням та готували збірки для майбутніх поколінь, мають залишатися в нашій пам'яті назавжди.