До блокади можна було б і не доводити, якби три роки усували її причини.

Стратегічно проблему треба вирішувати комплексно за декількома напрямками.

Нам потрібно щорічно біля 9 млн тонн вугілля марки А, замінити їх можна таким чином:

1. Переобладнання станцій із марки А на марку Г. Простіше і правильніше за все зробити таке на двох блоках ТЕС – це мінус 1 млн тонн вугілля марки А. На це потрібно близько шести місяців (гроші – не проблема, це – енергетика, завжди готові як не інвестори, то кредитори) й уже було обіцяно зробити в 2015 році, потім 2016-го, тепер нова обіцянка робити в 2017 році.

Читайте також: Свобода або єдність: чи можна торгувати з ОРДЛО

2. В Україні є так званий "Бурштинський енергетичний острів", який відключений від Об'єднаної енергетичної системи України і підключений до європейської. Є технічна можливість "розвернути" три блоки Бурштинської ТЕС загальною потужністю 600 МВт в ОЕС України. Таким чином, ці блоки, що працюють на марці Г, можуть замінити блоки на марці А. Це ще мінус 1,5 млн тонн вугілля марки А.

3. Закупівля вугілля за імпортом. Тариф у квітні-травні 2016 року, коли ввели Роттердам, дозволяв купувати вугілля за 55-60 доларів. У портах Туреччини таке вугілля коштує 50-52 доларів. Тобто можна було закуповувати для диверсифікації. Менеджерські помилки (чи зумисні дії) не повинні оплачувати споживачі... Крім того, Роттердам+ працює на обидві групи вугілля – дефіцитну А і профіцитну Г. Звідси надприбутки щодо Г мали би бути спрямовані на закупівлю марки А (за винятком Донбасенерго – в них немає станцій на марці Г). За рік портова інфраструктура дозволяє перевалювати 5 млн тонн вугілля марки А. Імпортувати можна з ПАР, США, Австралії, В'єтнаму, Китаю...

4. Вугілля – лише ресурс для виробництва електроенергії. Можна імпортувати готову електроенергію. Але в нас це, мабуть, єдиний такий ринок, де імпорт неможливий – закритий регулятором. Але ж від імпорту виграє споживач, бо конкуренція працює на його користь. Навіть без Росії Україна може імпортувати до 1 ГВт, що заміщує біля 2 млн тонн вугілля. До речі, 2016 року оптова ціна електроенергії в Європі була нижчою, ніж в Україні.

У комплексі ці заходи можуть дати заміщення 9,5 млн тонн вугілля марки А, тобто більше, ніж річна потреба.

Крім того, є ще декілька заходів, які доцільно використовувати:

1. Завчасне формування запасів вугілля на незнижуваному залишку. Маючи постійно на складах 2-3-місячний запас вугілля, Україна може впевнено почувати себе за будь-яких обставин. Першочерговим є формування енергетичної незалежності від постачання з ОРДЛО, адже таке постачання не витримує ніяких базових критеріїв безпеки самого постачання (security of supply).

Читайте також: Чому нам слід торгувати з ОРДЛО – думка

2. Інтеграція з європейською системою за допомогою вставок постійного струму, які встановлюються на кордоні ОЕС України і Бурштинського острова. Якщо повна інтеграція з Європою потребує до 10 років, то цей проект може бути реалізований за три роки і давати змогу віддавати дешеву електроенергію Енергоатому вночі й імпортувати електроенергію з Європи за необхідності.

3. Нарощування виробництва електроенергії на власних атомних електростанціях.

Реальність є такою, що за три роки в нас несформована незалежність від постачання вугілля із зони АТО. й наступні місяць-півтора ОРДЛО – єдиний швидкий варіант постачання вугілля марки А. Хоча ми вже й заплатили шаленими тарифами за енергетичну незалежність.