Уперше за рік вирішив придбати журнал "Футбол". Щось вкусило мене – віддав дев'ять гривень за це паперове чудо, яке регулярно читав до дірок у дитинстві. Потрібно було скоротати 15 хвилин за філіжанкою кави.

Розгорнув часопис – погляд відразу зосередив на редакційному матеріалі Артема Франкова зі промовистою назвою "Смятение". Починаю читати й за лічені хвилини розумію – це щось нефутбольне. Журнал "Футбол" розпочинається із маленької колонки про загадкові рішення Виконкому ФФУ, про які "я вам не скажу". А далі... далі йдеться про аферу і брехню з будівництвом на "Героїв Дніпра", "здобули", "страну торжествующего народовластия на марше" і "провину Франкова", який щось там мітингував, але не зміг завадити будівництву.

Читайте також: Журналіст: Роман Зозуля – наша гордість

Думаю – окей. Франков живе на Оболоні – заїло чувака. Читаю далі. А там – чергова зрада. І знову нефутбольна. Мова йде про розтиражовану ініціативу Міносвіти об'єднати в одну дисципліну хімію, фізику, біологію, астрономію, екологію та географію, назвавши її "Людина і природа", натомість алгебру і геометрію – в математику. Скан відповідного звернення, яке отримав профільний комітет Верховної Ради з Міносвіти і передав президентові Академії наук України Б. Патонові, вже справді активно гуляє в Інтернеті. І, звичайно, особисто я теж не погоджуюся з такою ініціативою, проте – наразі жодних рішень не прийнято. Пропонувати можна все, що завгодно. А от Франков обурений. "Привіт, країно дебілів", – читаю я на перших сторінках, нагадую, журналу з назвою "Футбол".

Половина редакційного матеріалу – політичний шлак сумнівної якості, який був би актуальний радше для конференції Франкова на одному спортивному ресурсі, де говорять про все, що завгодно, чи для персонального "Твіттера". Точно не для футбольного видання... І це при тому, що в тій самій публікації знаходжу виділене жирним: "Ассоциация спортивных журналистов (АСЖУ) признала "Футбол" лучшим журналом года".

Дочитую я це щастя і думку гадаю. Аж раптом, пригадую, що на власній конференції Франков раніше відповідав на запитання про спецвипуск щодо Ліги чемпіонів. Мовляв, немає спонсорів, тому нічого не буде. Можливо, відомий журналіст вирішив у політологи податися чи експерти? Бо спортивна (футбольна) журналістика сьогодні – це справді рідкісне дно, зі смішними зарплатами і відсутністю спонсорів та реальних грошей як таких. І кожна більш-менш амбіційна людина валить зі сфери чи бодай паралельно працює в іншій із більшим доходом. Є й такі, хто в спортжурналістиці залишається заради розваги.

Читайте також: Спорт – усього лише різновид шоу-бізнесу. І не привід для маніфестації патріотизму

Зі Франкова і справді вийшов би чудовий експерт-критикан на якомусь каналі "112". Із його військовим досвідом (прапор, чи хто він там) у радянській армії, освітою і просто вмінням говорити – справжня знахідка. Але журнал "Футбол", в якому Франков, член Виконкому ФФУ, є головредом, якось не схожий на майданчик для "політклубу". Правда, головному редактору, мабуть, видніше. І я йому точно не порадник.

Проте пишу цей блог не як колега-журналіст, а швидше як читач. Тому і вирок ставлю в ролі читача – більше не збираюся витрачати навіть копійчані дев'ять гривень на цей журнал. Кому бракує в житті політики – можна читати "Футбол". А хто хоче дізнатися про футбол – (тут могла бути ваша реклама).