Голова НБУ Валерія Гонтарева заявила, що може покинути свою посаду після підписання меморандуму із МВФ, пише у своєму блозі на "Новому часі" директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин. Але не все в контексті відставки залежить від самої Гонтаревої. Для цього потрібно, щоб і президент ініціював такі кроки, і Верховна Рада була готова підтвердити таке рішення, і відразу стало зрозуміло, хто стане новим очільником Нацбанку. Це нерозривні питання і без відповіді на всі три пункти вести серйозну розмову про те, що Гонтарева натякнула, мовляв, щось станеться, не варто. Це політичний аспект.

Що ж стосується інших аспектів. Більше двох років проводиться досить агресивна монетарна політика, аргументована таргетуванням інфляції. Що це таке, кому це потрібно і вигідно, крім загальних розмов про те, що потрібно знижувати інфляцію, незрозуміло. До того ж, наскільки я знаю, практично був відсутній безпосередній контакт між Центробанком і комітетом Верховної Ради, регулятором і парламентом у принципі. Частково це означає, що керівництво НБУ самостійно проводило політику, що не відрізнялася прозорістю.

Читайте також: Хто може бути замість Гонтарєвої. Кандидатури

Перший приклад: обмежувальна монетарна політика, яка завдала шкоди українській економіці. Так, такий підхід дійсно був необхідний на короткий час для стабілізації, але він не призведе до зростання, якщо затримається на два-три роки. Плюс не до кінця виправдане ставлення до банківської системи. Далеко не всі виведені банки мали погані баланси, далеко не всі малі банки повинні були збільшуватися – це стосується регіональних фінансових установ. Уже не кажучи про те, що таке надмірне за кількістю виведення банків призвело до втрати багатьох депозитів, втрати ресурсів для бізнесу. І мова йде насамперед про малий бізнес.

У медіа фігурував уже цілий ряд потенційних кандидатів на посаду голови НБУ, але поки немає якихось натяків на консенсус. Утім можу точно сказати, що на цю посаду не варто брати тих, хто все життя крутився в бізнес-сфері. Поясню: функції центрального банку і комерційної чи фінансової структури – принципово різні. Основний критерій діяльності комерційного банку – прибуток, що абсолютно не стосується НБУ, завдання якого – регуляторна діяльність, зміцнення фінансової системи, але не бізнес. Через це власне і з'явилися проблеми в банківській системі. Багато елементів управління фінансовими структурами бізнесу були перенесені на діяльність центрального банку.

Говорячи про можливий вплив МВФ на цей процес, хочу зазначити, що у Фонду досить чіткі завдання, і він, звичайно, хотів би бачити на чолі Нацбанку кваліфікованого фахівця, але навряд чи буде виставляти свої умови щодо певних кандидатур. Це внутрішня справа України. Завдання глави НБУ налагодити діалог з МВФ.

Що ще повинен буде зробити потенційний новий голова Нацбанку? По-перше, встановити належний контакт з радою НБУ, яка відповідальна за вироблення політики. Зараз, судячи зі звітів, цього не спостерігається. По-друге, налагодити контакт із банкірами. Для того, щоб прийняті рішення були зрозумілі, прозорі, підтримувані, щоб мінімізувати використання інсайдерської інформації для отримання надприбутків деякими банками, найбільш наближеними до керівництва.

Читайте також: Чи можна було врятувати ліквідовані українські банки?

Далі – вироблення реальної стратегії розвитку економіки України (це власне основне завдання). На основі цього глава НБУ може впевненіше працювати з МВФ.

До речі, ми часто вбачаємо в Міжнародному валютному фонді таке опудало. Значною мірою це пов'язано з тим, що не доводиться належна інформація або ті, хто повинен приймати рішення в Україні, повністю підпорядковані тим пропозиціям, які виходять від МВФ. І, звичайно, складаються ножиці. Тут одне, там інше, а комунікатор відсутній. Тому майбутню політику потрібно побудувати на трьох китах: зміцнення комунікації всередині банківської системи, надання чіткої повної інформації та активне співробітництво із МВФ, а також політика розвитку. Оскільки не все, що зараз записано у програмі МВФ, підходить Україні.