Редагую тепер статті, в яких обговорюють засади літературної освіти в школі. Я не погоджуюся з аргументами обох сторін у корені. На мою думку, в школі має вивчатися саме історія української літератури, а не окремі твори з акцентом на естетиці, бо сама ця естетика зумовлена нашою історією. Ми фактично відстаємо від Європи на 100 років, але це не біда.

Читайте також: "Реформа" від МОН: привіт Чіпці Варенику від пані Боварі

Ще Шевченко писав, а може, Куліш так відредагував, що його біографія – частина історії його батьківщини. Як ми хочемо виховати свідомих громадян України, якщо вони не зрозуміють, що їхня особиста історія – частина історії більшої, а саме України і Європи?

Повірте мені, колись і Європа жорстоких наших козаків трактуватиме як охоронців європейської цивілізації. І козаки, якби були іншими, цю цивілізацію ніколи б не захистили. Як не захистять її тепер наші вояки від Росії без твердості.

Читайте також: Терористична організація "Українська література", або Погляньмо правді у вічі

Однак я уважаю, що в старших класах українська література має вивчатися паралельно зі світовою з акцентом на спільності між літературами різних народів і навіть цивілізацій – так підлітки зрозуміють, що вони не тільки частина європейської цивілізації, а й людства.