Зовнішні спостерігачі схильні не звертати уваги на Білорусь. Більшу частину часу після здобуття нею незалежності країна живе у стані стагнації, репресивної політики й туманних і догідливих відносин із Росією. Час від часу вони перемежовуються з випадковим непереконливим фліртом із Заходом. Але нині ситуація розпалюється, а НАТО та сусідні країни починають нервуватися.

Найбільше занепокоєння викли­кають навчання "Захід-2017", які стартують на початку вересня в західних регіонах Росії та в Білорусі. Попередні подібні навчання – "Захід-2009" – уже вдарили по нервах: у них відпрацьовувалося вторгнення у країни Балтії, яким відбивали нібито наступ "націоналістів" на Білорусь. Навчання завершилися симуляцією ядерної атаки на Варшаву. Відтоді західну розвідку не раз тривожили раптові (позапланові) перевірки бойової готовності за участю не менш як 100 тис. солдатів. Для запланованих на вересень навчань замовили понад 4 тис. залізничних вагонів – це більш ніж потрібно.

Під прикриттям "Заходу-2017" Росія може навіть випробувати свій ключовий стратегічний постулат про те, що її непробивний "протиракетний купол" дає перевагу у протистоянні зі країнами Балтії.

Читайте також: Росія береться за газовий важіль у відносинах із Білоруссю

Україна теж хвилюється. Якщо деякі російські підрозділи після навчань лишаться в Білорусі, військовим стратегам у Києві доведеться перекинути й без того дефіцитні сили зі східного кордону на оборону здебільшого незахищеного північного.

Але в Білорусі ці навчання також непопулярні. Адже відносини її з Росією вже стали прохолодними. Мінськ запровадив безвізовий режим для мешканців країн Заходу, чим розлютив Кремль. Тепер росіяни наполягають на тому, що Білорусь має терміново сплатити їм $550 млн боргу за газ. Олександр Лукашенко наполягає на тому, щоб навчання "Захід-2017" були відкритими для спостерігачів із НАТО.

Багато що свідчить і про втручання Росії в дедалі жвавішу внутрішню політику Білорусі. Нещодавня хвиля заворушень почалася як протест проти нового закону про "дармоїдство". Він кваліфікує людей, що не мають повноцінної роботи, як злочинців. Таким чином, білоруси, зайняті менш ніж наполовину, повинні щороку сплачувати штраф $250. При цьому середня місячна зарплата в країні становить $380. Ця ініціатива (що нагадує переслідування радянських часів) спрямована проти опозиційних лідерів та активістів громадянського суспільства, які здебільшого не працюють із повною зайнятістю. Лукашенко відклав запровадження закону. Проте проект спричинився до протестів і вилився в масштабні, за білоруськими мірками, демонстрації у День волі (25 березня відзначалася 99-та річниця проголошення недовговічної Білоруської держави, створеної до радянського періоду). Багато людей заарештовано.

Та складність ситуації не лише в опозиційних протестах проти автократичної влади. Білоруські можновладці заявили, що викрили змову українських націоналістів, які за підтримки Заходу прагнуть влаштувати революцію в стилі Майдану. Це дуже неправдоподібно. Багато зовнішніх спостерігачів вважає, зокрема, що деякі частини нібито продемократичної опозиції в країні є маріонетками Кремля.

Читайте також: Криза російсько-білоруської дружби

Довести це складно, проте дедалі більша кількість парамілітарних "казацкіх" угруповань із тіньовим фінансуванням і цілями (вони називають себе "патріотами", але невідомо, що саме мається на увазі) промовисто свідчить про причетність Росії. На думку американського аналітика Пола Ґобла, агенти російської розвідки видають себе за білоруських націоналістів-радикалів, щоб розпалити хаос у країні. До того ж Лукашенко не надто міцно контролює свої ж владні структури, що успішно інфільтровані Росією.

Вочевидь, Кремль підкладає дров до багаття. Російський коментатор Михайло Демурин нещодавно стверджував, що Захід намагається викрасти Білорусь зі стратегічної орбіти Кремля й "переформатувати мізки" білорусів. Мовляв, протягом 25 років для цього реалізуються сотні американських і європейських проектів, схожих на ті, що застосовувалися, аби "викрасти" Україну.

Тим, хто справді бере участь у фрагментованих і дуже помірних зусиллях західних країн, спрямованих на просування демократії в Білорусі, це твердження, мабуть, видасться компліментом. Але в будь-якому разі створення страшилки про Захід – це важливий етап для подальшого виправдання силової російської інтервенції. Тож уважно спостерігаємо!

Едвард ЛУКАС, "Тиждень"