А накидайте мені, кого якими жахачками лякали про наслідки прийняття мовних законів. Не тільки тих, якими лякають зараз, а й попередніх.

Пам'ятаю, як лякали закриттям і збитками кінотеатрів через український дубляж. А вони, невдячні, не позакривалися.

Читайте також: А українізація триває. Коротка ретроспектива антиукраїнської істерії

Потім банкрутством книгарень через заборону імпорту російських книжок. А вони, зненацька, навпаки нові відкриваються.

Ще не вивітрилися залякування радійників законом про музичні квоти, що пророкували закриття всіх радіостанцій, натомість відкрилося кілька повністю українських, які, правда, лає Олекса Негребецький за неправильні наголоси.

Зараз я вже почув вершинну лякачку: закон 5670 судитиме за суржик. Сядемо всі на основі пункту про відповідальність за наругу над мовою, як за наругу над прапором. Що йдеться про суржик – то вже творчість коментатора, але то таке, хто ж уже у зрадах розбиратиметься.

Читайте також: Закон про державну мову: прийняти реальність

Тобто, жахачки супроводжували прийняття кожного закону, що зачіпав мовний аспект. Чи нема в них якихось загальних місць, на яких попалиться єдиний центр розроблення лякачок?