Словенія... Здається, цю країну Бог створив як макет для всіх інших держав – у ній є всього потрошку: високі Альпи й гірськолижні курорти, зелені луки і морське узбережжя, глибокі печери й неозорі виноградники, красиві затишні міста і дружелюбний народ. Аж не віриться, що стільки всього можна вмістити на невеличкому клаптику території, розміром з українську область. Це найбагатша і найуспішніша слов'янська держава, народ, який від німців навчився працьовитості й любові до порядку, від італійців – пристрасті до прекрасного, а зі слов'янських рис залишив собі щирість, гостинність і безпосередність.

Читайте також: Далекі-далекі сусіди: коли із Бухареста ближче до Бангкока, ніж до Києва

Хоча історія словенського народу протягом століть була зовсім не легкою й життєрадісною, як то може здатися нині. Як і Україна, Словенія пережила важкі століття, коли саме існування народу було під питанням. Це нині ми захоплюємося географічним розташуванням цієї країни – між Італією й Альпами, між австрійськими німцями і запальними балканцями, – а колись цей трикутник був джерелом бід і небезпек. Адже кожна з більших і сильніших націй довкола прагнула й собі відкусити шматок словенської землі, а самих словенців перетворити на дешеву робочу силу, германізувати, зробити італійцями чи навіть хорватами. Всі ці навколишні шовінізми сягнули свого піку під час Другої світової, коли словенську територію фактично було поділено між різними зонами окупації.

Ці чинники спричинили й запізніле національне відродження, адже словенці були переважно селянами без прав і маєтку, у їхніх містах говорилося італійською й німецькою, у школах місцевої мови не вчили, а якщо хтось хотів вибитися в люди, то мусів собі прибирати нову ідентичність – і ставати, наприклад, німцем. Знайомо, правда? Здається, досить лише замінити кілька слів – і вже читаємо українську історію. Хоча, безумовно, Словенії таки більше пощастило: вона розташована біля розвинених держав, тож і їй перепало технологій, фабрик, інвестицій. Навіть у часи колишньої Югославії вважалося, що саме Словенія – найбагатша і найрозвиненіша частина федерації (на Балканах навіть приказка є: чим південніш – тим злиденніш). І сьогодні ця країна – на середохресті транспортних коридорів, що дає можливість розвивати економіку і взаємовигідно співпрацювати з усіма сусідами.

В уяві українця Словенія розташована десь ген далеко, ми про неї мало знаємо, хоча насправді до цієї країни можна доїхати всього за шість годин від українського кордону, а з червня, подейкують, навіть з'явиться пряме авіасполучення між Києвом і Любляною. Після Революції гідності відбулася значна інтенсифікація у двосторонніх стосунках, результатом чого є і рішуча підтримка Словенією територіальної цілісності України, і часті офіційні візити президентів один до одного (готується також візит прем'єр-міністра України в Любляну). Словом, за останні роки Україна знайшла у Словенії надійного партнера і вірного союзника. Можливо, "знайшла" – тут слово не зовсім точне, адже все це результат довгої й копіткої праці, і найбільша заслуга в цьому Посольства України в Словенії на чолі з Михайлом Бродовичем, яке, попри нечисленний штат, провело справді колосальну роботу.

Читайте також: Чому для нас важливий приклад чехів

Українська громада в Словенії невелика, і досить сильно відрізняється від наших діаспор в інших країнах. Передусім тим, що в Словенію їхали не прості робітники, а переважно кваліфікована робоча сила, бізнесмени, інженери, люди, які і в Україні міцно стояли на ногах. Є в цій країні й українські культурні товариства, одне з яких – "Рукавичка" на чолі з Ольгою Мороз – справді має чим похвалитися: це і переклад та видання українських народних казок словенською, і запрошення великих фольклорних дитячих колективів (по 30-50 чоловік!) на фестивалі й виступи в Словенії, і організація літературних зустрічей з українськими письменниками, і навіть проведення благодійних акцій, під час яких уся Словенія збирала гроші для лікування постраждалих на Майдані під час Революції гідності.

Ось така вона, Словенія – ніби й далека, але неймовірна близька. Прекрасна незнайомка, з якою так хочеться познайомитися.