Це фото з Чечні. Не знаю, з першої чи другої російсько-чеченської війни. Важливо інше.

Тоді 15-20-23 роки тому росіяни були інші.

На фото автобус "солдатские матери". Матері строковиків, хлопців до 20 років, їздили майже на передову, щоб забрати своїх хлопців. Вони об'єднувалися і не давали спокою військовому керівництву через своїх дітей.

Нині "солдатские матери" в Росії геть інші. Їхні діти гинуть в Україні, а вони мовчать. Звернутися до правозахисників, поспілкуватися з журналістами, визнати, що син загинув у війні з Україною? Бояться! Бояться всевидючого ока Путіна.

Читайте також: Єдині, з ким росіяни здатні воювати - це ми

"У меня такое ощущение, что это такой инфантилизм. Мягко говоря. Психиатрический диагноз. Это действительно какое-то социальное слабоумие".

Це каже російська правозахисниця Валентина Мельникова. Вона вже 28 років намагається допомагати відстоювати права військових.

Каже: такого, як у війні Росії з Україною, ніколи не було. "Государство отправляет своих военнослужащих обезличенными. Так унизить своих военнослужащих - такого у нас не было".

Спілкувався з нею щодо втрат росіян в Україні. Це була розмова для одного великого матеріалу. Але вирішив розмову з нею викласти окремо.

Почитайте, там дуже багато цікавого...