Російська Федерація, як відомо, відмовилася виконувати вимогу Комітету міністрів Ради Європи скасувати заборону Меджлісу в Криму, бо, як сказали в російському МЗС, вважають це рішення «політично та юридично нікчемним». Хоча це рішення перегукується з рішенням Міжнародного суду ООН від 19 квітня, згідно з яким Росія в окупованому Криму має утриматися від введення обмежень прав кримськотатарського населення на представницькі інститути, в тому числі, Меджліс.

Росія противиться і не хоче поновлювати роботу Меджлісу в Криму, бо для неї це одне із принципових питань. Адже російське керівництво просто не бачить кримськотатарський народ як такий, а, відповідно, і не бачить органів його самоуправління. Крім того, це (існування Меджлісу, - ред.) не затверджено у Кремлі, а відтак і не повинно існувати за визначенням. Натомість окупаційна влада створює фейкові кримськотатарські організації, підбираючи зрадників кримськотатарського народу і ставлячи їх на чолі так званих громадських організацій, а потім, разом із ними, пояснюючи світові, що в Криму все добре.

Читайте також: Все набагато страшніше. Путін підштовхнує Україну до громадянської війни, до розколу зсередини

Слід зазначити, що для цивілізованих країн така поведінка (з невиконання рішення Міжнародного суду ООН та Комітету міністрів Ради Європи, - ред.) є просто неможливою: держава не може своїм рішенням ставити під сумнів думку міжнародного співтовариства - таке в цивілізованому світі не можна собі навіть уявити. Але це цілком можливо, коли йдеться про ставлення Росії до міжнародного права і до того, що відбувається у світі через політику Москви.

Проте в цьому немає жодної сенсації. Адже задовго до наших часів німецький канцлер Бісмарк написав видатну фразу про те, що будь-які угоди, підписані з Росією, не варті й папірця, на якому вони написані. На жаль, це є історичною мудрістю, бо його слова неодноразово підтверджувалися, в тому числі, вже в наш час. Згадаймо лишень Будапештський меморандум або Великий договір між Україною і Росією про непорушність кордонів.

Але головна проблема в іншому: цій нахабній поведінці не хочуть давати оцінку наші західні партнери. Відмова Росії виконувати рішення міжнародних інституцій - це фактично продовження розвалу системи міжнародних відносин, на якій сьогодні базується світ. Якщо країна в такий спосіб відмовляється виконувати власні зобов'язання, це означає, що жодних зобов'язань насправді більше немає: хочу - виконую, хочу - відмовляюся.

Читайте також: "Вшановують не Перемогу, а Путіна": 9 травня по-російськи

Реакцією на таку поведінку, на мою думку, може бути тільки одне - серйозні каральні санкції проти порушника міжнародного права. Це єдиний спосіб привести Росію до тями. Інших способів поки що, на жаль, немає.

Історія знає випадки, коли Росію карали, і карали жорстко. Наприклад, виганяли з Ліги націй за її агресію. Але, на превеликий жаль, нічого подібного сьогодні не відбувається, хоча можна було б легко поставити питання про санкції в Раді Європі в контексті такого рішення Російської Федерації. Наша ж дипломатія могла б, вивчивши відповідну правову і юридичну базу, поставити це питання на наступному засіданні Комітету міністрів у Раді Європи. 

Чому на Заході зволікають із реакцією на зухвалу поведінку Росії? Відповідь на це питання дуже проста: тому що на Заході Росію бояться. Адже, по-перше, зрозуміла неадекватність нинішнього керівництва РФ. По-друге, на Заході наївно продовжують вірити, що Росію можна переконати повернутися до здорового глузду. А, по-третє, є лобі, створене й підкуплене Росією за останнє десятиліття, яке працює на те, щоб економічна корупція, яку маскують під взаємовигідні проекти, процвітала й надалі. Така комбінація і стримує Захід від очевидних та об'єктивних речей.