Про першу за рік прес-конференцію президента Петра Порошенка.

Я поставив 4 конкретні питання президенту (цитую майже дослівно):

- Чи знаєте ви, що для захисту президента і вашого оточення в інтернеті була створена армія ботів, вони активно атакують тих, хто пише критичні статті або просто думки?

- Чи знаєте ви що Служба безпеки України займається тим, що організовує мітинги проти активістів? Нещадовно в ефірі програми "Схеми" ми демострували докази.

- Чи знаєте ви, що тих, хто дозволяє собі критичні матеріали про владу прослуховують, за ними слідкують, розповсюджують їх персональну інформацію, вигадують про них фейки?

- Чи вважаєте ви ворогами тих, хто наразі зазнає переслідувань за критику влади? І що Ви особисто як президент вчините, щоб припинити переслідування незгодних за найгіршими антидемократичними сценаріями?

Я не отримав відповіді на жодне з чотирьох питань. Як би президент відповів "так", він би визнав власну бездіяльність, а отже зацікавленність в наведених фактах. Якби президент відповів "ні", він би визнав власну безпорадність стосовно ситуації з громадяським суспільством. Тому президент не бажаючи відповідати, у класичній манері вдався до маніпуляцій: похвалив себе за свободу слова, похвалив СБУ, запросив на зустріч, хоча дуже часто ми не отримуємо письмових відповідей президента бодай на запит.

Одразу після того як журналіст ставить питання в нього забирають мікрофон, я підняв руку аби наголосити на невідповідності відповідей питанням - слова авжеж більше не дали, президент поставив крапку у відповіді, прес-секретар Цеголко підхопив.

Читайте також: За три года в природе власти изменилась только форма - мнение

І хоча я особисто прихильник цивілізованого діалогу, я вимушений був уточнити вже без мікрофона, але слово вже передавали наступному журналісту.

Президенту поставили питання про непрацюче НАЗК та ігнорування електронних декларацій. Президент відповів, що це унікальний механізм для того, щоби спитати у можновладця звідки в них майно і за відсутності відповіді покарати відповідного до законодавства.

Мій матеріал про квартиру тещі Володимира Гройсмана (другої особи у державі) показав що теща прем'єра на пенсії (прописана у вінницький п'ятиповерхівці) придбала нерухомість у Києві вартістю близько мільйона доларів, де зараз мешкає сам Гройсман. Прем'єр спочатку відповів, що це теща за свої придбала, згодом відповів, що допомогла донька (його дружина) хоча у електронній декларації у дружини Гройсмана за той рік не має таких видатків, далі сказав, що допомогла тещі інша донька, яка з чоловіком їздить на жигулях і вирощує яблука.

Які результати?

Відставка?

Розслідування? 

Покарання? 

Про яку роботу НАЗК сказав президент?

Про які електронні декларації?

Президента запитала Тетяна Даниленко про рубрику першої леді на каналі Ахмєтова. Президент відповів, що дружина не радилась з ним. Рік тому, коли ми питали що Рінат Ахмєтов робив у Адміністрації президента вночі, президент відповів що олігарх приїхав запросити його на футбол. Цю відповідь суспільство проковтнуло за правду.

Коментувати чергові жарти президента про те, що колишні співробітники його каналу зробили неправильний крок коли пішли?

Президент, який і досі володіє телеканалом не просто не соромиться цього факту, а публічно цькує тих, хто залишає канал.

Запитання Дмитра Гнапа про банк президента.

Спочатку Порошенко каже, що дізнається про успіхи власного банку от просто зараз від Дмитра, згодом каже що отримував аналітичні довідки по цій ситуації, ба більше, далі - досконало демонструє знання ситуації. Це як?

Але найбільше мені запам'яталася ситуація, коли прес-секретар президента Святослав Цеголко, дивлячись у натовп журналістів, надав слово телеканалу Айсітіві, пауза, Святослав надає слово іншому ЗМІ. Телеканал відмовився ставити питання в останній момент, чи була домовленність про те, що такий канал має ставити питання в цей час, але представників каналу Цеголко не побачив?

Неправдиву відповідь на питання журналістки УП Марії Жартовської вже вщент розбила своїм постом одна з авторок фільму "Вбивство Павла" Анна Бабінець. Ось лінк.

Те, що слова не дали багатьом журналістам, які могли поставити незручні питання, а дали поставити питання, наприклад, про Євробачення - класичний прийом аби прес-конференція не перетворилася на потік негативу, і більш очевидний суцільний потік маніпуляції з боку першої особи.

Так, це не Янукович, коли журналісти перемагали на прес-конференціях, тому що дядько просто хвилину не міг згадати слово чи починав у відповідь пісню співати. Це Порошенко. Він вміє добирати слова, казати журналістам Української правди "ми у одному човні" після стеження сбушників за журналістами Української правди.

Але на цій прес-конференцій президент був вимущений не відповідати на питання, а іноді говорити неправду. І це очевидний факт.

Після того як одного з найвпливовіших журналістів підірвали у центрі міста і протягом десяти місяців не знайшли бодай виконавців - він може з впевпенністю говорить в очі журналістам про те, що свобода слова в Україні краща за всі роки незалежності.

Закінчив президент прес-конференцію коментарем про дупу на Євробаченні. Це при тому, що не пролунали питання про Злочевського, зняття з розшуку інтерполу Януковича і його друзів, Грановського, Ротердам+, виправдання Іванющенко і т.д.

Вчора і сьогодні стрічка фейсбуку рясніє цим відомим фото з виступу Джамали. Його репостять охочіше за будь-які розслідування і викриття. При чому репостять (розповсюджують) і в той же час обурюються вчинком.

Я вважаю, що кожен робить вибір самостійно: або репостити дупу (а тут думати не потрібно) або думати і розповсюджувати випадки, коли влада говорить відверту неправду, знаходити нові факти і знову ловити на брехні.

Читайте також: Політолог: Ситуація, коли Україну рвуть на шматки, - загроза, у першу чергу, західній цивілізації

Якщо ви вважаєте, що потрібно чекати, коли президент Порошенко у відповідь на найсміливіше питання найкмітливішого журналіста визнає себе винним, наприклад у співпраці зі Злочевським у компанії якого підприємства президента беруть газ в обмін на недоторканність бізнесу Злочевського, то на вас чекають ще два а потім ще 5 років таких очікуваннь.

Ломи, боти й інші блогери наразі пачками пишуть пости про те, що журналістика померла, питань нормальних не було й інші варіації одного і того ж меседжа.

Шановні, те що вам продовжують платити, і те що ви атакуєте в унісон, найяскравіший доказ того, що журналістика не просто не померла - там у владі її бояться і ненавидять як ніколи раніше.

А нерозслідуване вбивство нашого колеги Павла Шеремета та не притягнення до відповідальності замовників вбивства Георгія Гонгадзе, може стати сигналом для ворогів громадянського суспільства і незалежних ЗМІ. Сигналом що можна не тільки тиснути, але й безкарно розправлятися.

Останній раз я спілкувався з Павлом майже рік тому. На цих же сходах після прес-конференції президента Порошенка. Залишається сподіватись, що на наступну прес-конференцію футболки з написом "Хто вбив Павла" вже не будуть потрібні.