Огляд блогосфери від UAINFO. 22 травня 2017
Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 22 травня
ЄС офіційно опублікував рішення про безвіз для України
Євросоюз опублікував в Офіційному журналі законодавчий акт про внесення України до переліку третіх країн, громадянам яких скасовуються візові вимоги для короткострокових подорожей країнами-членами ЄС. За процедурою, безвізовий режим для українських громадян набуде чинності на 20-й день після сьогоднішньої публікації, тобто о 00:00 11 червня.
Візовий режим України з Росією: чи потрібно це нам
Якщо зараз ми порвемо культурні зв'язки з Росією, це не дасть моментального результату. Це дасть результат десь протягом 3-5 років, так само, як і безвізовий режим з Європою. Він матиме суттєві наслідки з кожним роком своєї дії. Мені здається, депутати планують вирішувати візовий режим з Росією аж на третьому році війни, тому що у нас є набагато важливіші питання, які на третьому році навіть не почали обговорювати. З того, що відбулося – це закриття російських соціальних мереж. Військову співпрацю ми тяжко-важко теж припинили. Ще одне важливе питання – це Українська православна церква Московського патріархату.
Чому українці так бурхливо відреагували на слова Собчак
Гадаю, це втягненість в російську ментальну орбіту, невротична залежність від оцінок росіян, потреба їхнього визнання і підтримки, тобто інерція провінційності. Ксенія не остання, запасайтеся валідолом, бо після неї, Лунгіна, Толстої, Познера, прийдуть ще удари. Наприклад, наше всьо, БГ, іще раз публічно скаже, що росіяни й українці "адін народ". І що тоді? На кого спиратися у своїй вірі, де шукати втіхи? Я живу поруч з історичним Звіринецьким кладовищем. Це старовинний київський некорполь із давніми похованнями починаючи з XVIII століття. Є учасники Першої світової війни, багато монахів, засновники монастирів, київська інтелігенція ХІХст.
У Києві буде Музей монументальної пропаганди СРСР
Сьогодні, в другу річницю вступу в дію декомунізаційних законів, стартуємо створення в Києві Музею монументальної пропаганди СРСР. Відкриття - в листопаді цього року. Позбутися символів комунізму в громадському просторі (завдання, яке ми майже виконали за два роки) - це був лише перший крок. Адже ми повинні не просто забути радянське минуле – навпаки маємо пам'ятати, як приклад того, що ніколи не повинно повторитися. "Ніколи знову", – саме про це говоритимуть експонати відвідувачам майбутнього музею монументальної пропаганди СРСР.
Чому Україна потребує докорінної зміни еліт
Ця колоніальна за своєю суттю "еліта" формувалася протягом 340 років російського царату й комунізму, а потім, упродовж понад двох десятиліть незалежності, коли чимало олігархічних та інших статків було зроблено на компрадорській співпраці з російською економікою (насамперед в енергетичній галузі), щó озолотило небагатьох, зробивши жебраками більшість і спричинивши хронічне технологічне відставання української промисловості, адже Росія ніяк не могла й не може бути світочем технологічного поступу. Орієнтація на відсталість інших зумовлює і власну відсталість.
У сторіччя Української революції: акт вандалізму, про який мовчать. ФОТО
Учора, 21 травня, в мамин День народження, ходив до неї на могилку на Байкове кладовище. Зайшов і до Миколи Міхновського. І не повірив своїм очам – на стелі не має бронзового погруддя! Замість нього – жовті й блакитні квіти. Тобто прикра подія сталася не сьогодні й не вчора. Чому ж про це ніхто не знає? Чому про це ніхто не говорить?! Ми навіть не знаємо, чи поліція веде розслідування. Стільки крику було про вандалізм на польських та інших, неукраїнських, могилах, а коли наругу здійснено над пам'ятником Міхновському, творцеві українського війська, ідеологові українського націоналізму – багатозначне мовчання засобів масової інформації.
Що тішить у чергах за біометричним паспортом
Дивлюся на черги в паспортних сервісах, читаю роздратовані дописи тих, що раптово рванули виготовляти біометричний паспорт – і тішуся. Так їм і треба. Бумеранг повернувся й уперіщив у дурне тім'я. Бо це ж ті люди, які всі ці три роки шипіли: та не буде ніякого безвізу, заспокойся! Ніхто нас туди ніколи не пустить! Казали: боже, який ти наївний, от побачиш – ніколи в житті безвіз не запрацює. З війною, з відкритою ділянкою кордону, зі кризою в самому ЄС! Попустися, це нереально. Що ж, а тепер упрівайте в чергах, така ваша кара.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки