Останні два-три роки я досить активно катаюсь Україною. Не лише традиційними маршрутам Київ – Харків – Одеса – Дніпро – Львів, але й іншими обласними центрами. До 100% покриття ще досить далеко, але половину областей вже відвідав.

1. Якось зловив себе на думці, що можу досить довго розповідати нюанси географії та історії деяких зарубіжних країн і міст, проте єдине корисне знання про, наприклад, Кривий Ріг полягає в тому, що десь є таке місто (нехай мене пробачать його мешканці). Хоча кожен раз, приїжджаючи в те чи інше нове місто, ловлю себе на думці, що тут вирує життя, є свої плюси й мінуси.

2. Не так давно я дізнався, що в Україні є пустеля. І солоні озера. І купа островів. І що в Україні є міста, де люди не розуміють і не говорять ані українською, ані російською.

3. Після недавньої поїздки в Прагу я можу абсолютно серйозно заявити, що в Україні є багато хорошого (крафтового) пива. Так, до світових брендів не дотягують, але вони й не гірші за локальні європейські сорти.

Читайте також: Гуцульський Стікс: як близько ми стоїмо до світу міфів і магії

4. Мене завжди дивувало, як відпочинок в Одесі може коштувати більше відпочинку в Будапешті, Барселоні чи Празі.

5. Мене також дивує, чому локальний Інтерсіті+ без інтернету коштує трохи дешевше аналогічного потягу з інтернетом, що йде через дві-три європейські країни. Враховуючи, що разовий проїзд у міському траспорті у нас 3-7 грн, а в Європі – 27-70 грн.

6. Мене дивує той факт, що найкомфортніше місто в Україні знають лише через родину Порошенка і фонтан. І враховуючи порівняну близькість до Києва (280 км), а також зручне географічне положення Вінниця мала б бути популярним туристичним центром. Чого немає.

7. У стрічці я часто бачу фото з оболонської набережної, ВДНГ і київського моря з коментарями типу "антизради допис" чи "подивіться, як гарно". І я реально в ступорі, тому що бачу не "антизради допис", а совкові пейзажі й упущені можливості зробити ці місця дійсно гарними.

Перша проблема – це відсутність доріг. Внутрішній туризм не буде розвиватись, якщо люди фізично не зможуть добратися до навіть гарних місць. Якщо дорога буде займати більше шести-семи годин, то простіше буде сісти на літак і за чотири-п'ять голдин сидіти на березі моря і пити мохіто, а не тряститя по грунтовці десь в Івано-Франківській області.

Друга проблема – сервіс. Такого поняття (особливо в курортних зонах) у нас не існує. І дуже шкода, що одесити так і не зрозуміли урок із Кримом і чому лише за 2016 рік майже 1,5 млн українців відвідали Туреччину та Єгипет.

Читайте також: Бібліотека більша за вокзал: який він – Кропивницький?

І третє – туристичні департаменти при міських адміністраціях. Чесно кажучи, я не розумію, що роблять всі ці люди. Тому що результат їхньої роботи не лише незадовільний, він у принципі відсутній.

До речі, Україна – одна з країн, яка є антилідером із позицій доходів від туризму.

Враховуючи безвіз, внутрішній туризм, думаю, ще більше постраждає. Тому що мало хто захоче 10 годин їхати з Києва до Чернівців або платити 4000 грн за ніч в Одесі.

А Україна – красива країна. Хоч і населена людьми, які не розуміють її справжнього потенціалу.