Про особливості психологічної реабілітації військових в блогах радіостанції Голос Столиці розповів військовий психолог Андрій Козінчук.

Скільки військових після АТО потребують психологічної допомоги?

- Психологічної підтримки, я б сказав, що потребують 100%, але це мається на увазі не експертами, а просто - сім'я, друзі. А для такої специфічної якоїсь підтримки... в середньому, це десь 25-30%.

Як ви прокоментуєте статистику, наведену міністром МВС?

- Немає якогось стандарту. Є статистика у інших країнах, от як у них. У Америці - більше, у Ізраїля - менше. Але для нас це дуже багато. Я не знаю, наскільки вірити цій інформації, наскільки вона не політична, але це припускається, що таке може бути. Тому якщо в нас є ця цифра, значить, нам необхідно працювати з нею.

Як в Україні взагалі працюють з цим? Що зараз в цілому відбувається в державі?

- Вона не працює. Є дві ланки: це державна і не державна. По суті, якщо так по-простому, то держава сприймає психологічну адаптацію як санаторно-курортне лікування. Тобто - санаторії, макарони з котлетами, електрофорез. Хоча це не працює.

Читайте також: Жизнь после АТО, или Ветеран возвращается домой

Павло Розенко каже, що цьогоріч на заходи з психологічної реабілітації учасників АТО в бюджеті закладено близько 50 млн грн. Куди діваються ці кошти?

- Нікуди. Розумієте, ці кошти неосвоєні.

Справа в тому, що ці кошти не йдуть на якусь якісну роботу: за них ремонтуються санаторії, туди відправляються ветерани, їх годують макаронами, роблять електрофорез і читають лекції по психології. Так це не має бути. У жодній країні такого немає. Це просто відпочинок. Відпочинок не є лікуванням.

От професійного якогось, щоб залучати професійний персонал, такого немає. Але є в нас професійні осередки, які готові, вчилися весь час у вітчизняних чи іноземців, які переймали досвід, які можуть це робити. Але держава не готова надавати їм якісь гранти чи щось. Тому що таким чином вона визнає свою недолугість саме в цьому професійному контексті.

Але є якісь волонтерські організації? Щось відбувається доброго в цьому напрямку?

- Так, звісно. Дуже багато професійних людей працюють не те, що за європейськими стандартами, навіть вище. Просто вони не покривають усіх масштабів. Розумієте, вони працюють із десятками, максимум - сотнями людей. А в нас цих - десятки тисяч. Тому нам перше, що необхідно для держави, це визнати той факт, що все, що вони роблять, - неефективно, і оголосити конкурс на справжній, прозорий, щоб ті люди, які це роблять професійно, щоб вони могли цим займатися.

Наскільки охоче учасники АТО звертаються по психологічну допомогу?

- Десь кожен п'ятий. Тут питання не в тому, щоб зразу всіх врятувати. Ми повинні надати можливість тим, хто цього хоче. І тоді ті люди, які пройшли оцей успішний етап соціально-психологічної адаптації, зможуть залучити інших ветеранів, які до цього ставляться скептично. 100% ми не покриємо в будь-якому випадку. Більшість ветеранів вони відносяться до цього з недовірою.

Чому?

- А немає, чому довіряти. Бо немає в нас успішних прикладів. Розумієте, більшість ветеранів являються патріотами країни, але вони не довіряють уряду, командуванню тощо. Ми не кажемо, що уряд поганий чи що, але оцей продукт, ніша, соціально-психологічна адаптація ветеранів, наразі не функціонує.

Чи знаєте ви про успішний досвід Ізраїлю в цих справах?

- По-перше, там неможливо стати офіцером, поки ти не пройшов солдатську службу. По-друге, там семиступенева форма, в них починається робота з дитячого садка. Тобто їх вчать, що це таке, бо в них постійно обстріли бувають. Далі підтримка в школі. У них служба починається військова з того, що вони одягли форму, сіли в автобус, і їх везуть на екскурсію. Для того щоб солдат зрозумів, які цінності взагалі він захищає. А в нас солдата відводять у світлицю вчити статут.

Тобто на таких мілких речах там все створено. Плюс у них надзвичайно великий досвід. І я скажу, що ми не можемо перейняти досвід Ізраїлю, бо він 60 років клепався, саме ця система. Але якісь окремі моменти було би з задоволенням.

 Від чого залежить посттравматичний синдром? Чи залежить поява психологічної травми від терміну перебування в АТО?

- Якщо брати посттравматичний стресовий розлад, то це хвороба. Це діагноз, який ставиться психіатром, не психологом. І він проявляється від 3 до 6 місяців після психотравмуючої події. Але це необов'язково, що всі. Тут залежить від того, яке сприйняття. Дуже багато там таких є критеріїв. Можуть бути окремі якісь симптоми. І це може не бути посттравматичного стресового розладу. Нав'язливість. Дуже важливо, щоб людина знала, до кого вона має звернутися.