Якби в світових медіа задумалися про головні злочини путінської Росії, там би неминуче прийшли до висновку, що ніяких спортивних подій в цій країні бути не повинно. Про це у блозі "Новое Врємя" пише Андрій Синявський.

Минулої неділі завершився турнір-репетиція до чемпіонату світу 2018 року - Кубок Конфедерацій. Досі ще ніколи автор цих рядків повністю не ігнорував який ніякий, але все ж видатний футбольний чемпіонат. У колишні часи я і так не особливо уважно стежив за КуКоном, як його скорочено називають у нас вболівальники, а тепер і зовсім не подивився жодної хвилини цього турніру. Головним чином все через те, де він проходив, а саме в "наймиролюбнішій" країні світу, Росії. Все скоєне керівництвом цієї держави, в тому числі щодо моєї країни, а також та мовчазна підтримка його населення, що природним чином викликали у мене огиду навіть з приводу всього лише спортивної першості, яка пройшла в РФ. Втім, зміст цього матеріалу не про мене. Він про всіх нас. Всіх нас, якщо говорити про масштаби світової спільноти.

Напередодні старту Кубка Конфедерацій і на самому його початку я наївно очікував якоїсь адекватної реакції на те, що право проводити турнір і майбутній чемпіонат світу отримала країна, яка веде одночасно дві війни (крім України, нагадаю, це ще і Сирія), а також яка повною мірою заслуговує звання держави-терориста. Мені здавалося, що на Заході, як оплоті загальнолюдських цінностей, це неминуче викличе таку ж ступінь огиди, як і у мене. Але те, що я читав в північноамериканських і європейських ЗМІ відверто розчарувало.

Читайте також: Легендарний захисник "Челсі" змінив клуб після 19 років виступів за команду

Так, після відкриття КуКона в Associated Press детально зупинилися на описі того, як президент РФ прибув на церемонію початку першості: "Це було шоу Путіна. Прилетівши на вертольоті до місця, що неподалік від арени за 20 хвилин до початку гри, незабаром він з'явився на головній трибуні, де виступив з промовою перед початком турніру".

Звичайно, можна продовжувати жити в амбівалентному світі, розділяючи політику і спорт, але Путін, який проводить Олімпіаду і чемпіонати світу, бачить їх єдиним цілим

Німецька ж Zeit не знайшла нічого важливішого, ніж зосередитися на путінському образі, підігравши в черговий раз сумнівній величі кремлівського правителя, яку і так час від часу намагаються відобразити безглузді рейтинги людини року в найрізноманітніших виданнях. Замість того щоб сказати ясно: в цій країні, руки лідера якої по лікоть в крові, не місце спортивному святу. Автор видання в яскравих фарбах, використовуючи аналогію римського Колізею, вказав на те, як російський лідер, який стояв на трибуні, височів над футболістами, що вишикувалися на поле перед матчем. "Путін запросив до себе світовий футбол, і зараз він ним керує", - написав журналіст.

Читайте також: Эмоции - новое поражающее оружие для украинцев. ВИДЕО

Тільки в лічених медіа розповіли про протести, що охопили РФ незадовго до початку першості. А вже в кінці розіграшу КуКона Guardian не змогла відійти від властивої їй лівизни, написавши про організацію турніру, волонтерів, вболівальників, словом, про все, крім головного - морального аспекту. "Для Росії ця першість стала спробою поліпшити міжнародне сприйняття країни, яке в основному сформувалося під впливом жахливих історій про її власні справи: футбольних хуліганів, расизм, права робітників, і це якщо ми навіть не будемо думати про чергові звинувачення на її адресу з приводу допінгу". Судячи з усього, московський кореспондент видання вже настільки влаштувався в російській столиці, що інших, набагато більш тяжких гріхів, через які РФ має негативне сприйняття за кордоном, він просто не бачить.

Навіть якщо розуміти, що тема російсько-української війни для західних медіа далеко не завжди була на першому місці, ці акценти все одно дивують хоча б тому, що сирійське питання вже точно повинно хвилювати їх в першу чергу. Адже без підтримки Путіна Асад, швидше за все, вже втратив би владу, а ІДІЛ було б легше перемогти, що напевно привело б до зменшення числа біженців в Європу. У зв'язку з цим Zeit, скоріше, потрібно провести зв'язок між рекордною кількістю іноземців в Німеччині за підсумками 2016 року, де найбільшу частку становлять саме сирійці, і діями кремлівського начальника в арабській країні, замість того, щоб смакувати його образ. Тим часом Guardian, яка виступала проти Brexit, мабуть, варто згадати, що однією з головних причин у тих, хто голосував за вихід Великої Британії з ЄС, було якраз питання збільшення мігрантів, в тому числі з Сирії.

Читайте також: Свитолина, какой вы ее еще не видели. ФОТО

Як би там не було, якби в світових медіа задумалися про головні злочини путінської Росії, там би неминуче прийшли до висновку, що ніякого чемпіонату світу та інших спортивних подій в цій країні бути не повинно. Поки її поведінка не зміниться, а керівництво держави разом з його населенням не вийде з морока, в якому зі своєї ж вини і опинилося. А значить, потрібно перенести турнір в іншу країну, що має бути зроблено поряд з посиленням колишніх політичних і економічних санкцій, а також введенням нових.

Звичайно, можна продовжувати жити в амбівалентному світі, розділяючи політику і спорт, але тільки потрібно розуміти: Путін, який проводить Олімпіаду і чемпіонати світу не тільки з футболу, бачить їх єдиним цілим, як ще один засіб утвердження свого злочинного режиму. І надання йому такого права, а також участь в цих змаганнях, означає його легітимацію. Звичайно, можна продовжувати думати, що ті, хто відправиться через рік в Росію на мундіаль, не зобов'язані пам'ятати про те, що ця країна робить в Україні і Сирії, але тут важливо ось що - до них ще, швидше за все, просто не дісталися. І сама історія попередніх трьох років красномовно доводить: це аж ніяк не фантазії автора.

Коли в березні 2014 року РФ анексувала Крим, на Заході вважали, що це регіональна проблема і не поспішали вводити більш жорсткі санкції. Не особливо переконала їх і розпочата Росією війна на Донбасі. Знадобилося жахнутися збитому MH-17, щоб нарешті побачити небезпеку для себе і діяти жорсткіше. Проте, навіть потім, незважаючи на небажання РФ припиняти військові дії, світове співтовариство продовжувало тішити себе думкою, що це лише українська проблема, адже далі вже зроблених раніше заходів справа не пішла. В результаті його це все одно торкнулося: спершу зростання числа біженців з Сирії, коли там з'явилася путінська армія, потім спроби здійснити переворот в Чорногорії, після чого - втручання у вибори в США. Що ще має статися за рік. що залишився до ЧС-2018, перш ніж на Заході і в решті світу зрозуміють, що потрібно бути адекватними і більш рішучими?

Читайте також: Сборную России затравили в сети после поражения на Кубке Конфедераций

Минулого року в цій же колонці з'явився матеріал, де я засумнівався в тому, що мундіаль відбудеться в Росії. Незважаючи на те, що з кожним місяцем шанси на його перенесення в іншу країну стрімко зменшуються, і переважна більшість моїх знайомих зі мною не згодні, я залишаюся при своїй думці. Оскільки існує занадто багато факторів - можливе посилення санкцій, політична і погіршувана соціально-економічна ситуація в РФ, підозра в нечесній перемозі російської заявки на проведення турніру і навіть допінг - щоб хоча б один з них не зіграв свою вирішальну роль. Однак дивлячись на те, як західні медіа не поспішають нагадувати своїй аудиторії про путінські злочини в контексті неприпустимості проведення мундіалю в Росії, я зовсім не здивуюся, якщо все ж таки опинюся не правий.

В такому випадку ми усі повинні випити цю чашу до дна. Світове повідомлення повинно зіткнутися з ще більшими потрясіннями, перш ніж побачить ту грань, за якою варто зупинитися. Якщо ця грань взагалі існує. Тому що поки всіх вжитих заходів недостатньо, щоб путінська Росія не чула щось інше, крім: "Давайте, продовжуйте в тому ж дусі, яка різниця, що ви робите, і скількох вбили". Залишається тільки сподіватися, що жертв і усіляких втрат буде якомога менше. Вперед, людство, ми того варті!