MENU

Чому українці настільки непрофесійні?

3118 0

Безперервне навчання, самоосвіта, гнучкість, емпатія і творчість - ось ті інструменти, які дозволять нам протистояти прогресуючому штучному інтелекту. Про це у блозі "Новое Время" пише Оксана Мусієнко.

Почну з історії, що трапилася з нами під час короткої мандрівки до Одеси.

Находившись досхочу Стежкою здоров'я, віддавши шану новому стамбульському скверу, стомлені й щасливі, ми з чоловіком зайшли у ресторанчик на вулиці Буніна. Щоб дуже не мудрувати із замовленням, запитали, чи є щось оригінальне одеське від шеф-кухара. Із утомленим виглядом офіціант тихо й сумно повідомив, що «ресторану більше 12 років, тому всі страви від шефа». Чоловік зупинився на рибі, а я обрала шматок свинячого ошийка, запеченого на вугіллі.

У вас ще слинка не тече? У мене текла, бо готувалося це все тут, у залі, у печі навпроти нас. Однак специфічні нотки м'ясного аромату навіяли мені сумніви щодо якості продукту. Я не Ольга Фреймут, але свіжість/несвіжість страви розпізнаю з першого «понюху». Не буду переповідати мою розмову з шефом, не зупинятимуся на спеціях, соусах, які мені пропонували, щоб приправити шмат зіпсованого м'яса; як смажили інший шмат, але того ж самого ошийка... Вийшла я з ресторанчика голодна і без настрою.

Все це залишимо «Інспектору Фреймут». Я не про якість послуг, не про клієнторієнтованість, не про відповідність заявленого реальному. Я про професіоналізм.

Читайте також: В українській освіті йде боротьба двох сил

На кожному кроці у нашому суспільстві виринає безліч прикладів надзвичайно низької якості людського ресурсу. Мені, як і багатьом нашим сучасникам, абсолютно зрозуміло, що проблема професійної деградації у нас більша, ніж проблема корупції. І це в країні, де кожен другий у віці від 21 року має вищу освіту.

Чому так сталося?

У своїх міркуваннях я дійшла до кількох причин:

1. Патерналізм як філософія життя і «державне замовлення на підготовку фахівців» не залишили поколінню Х шансу на пошук самості і власних життєвих сенсів. Мій дід Федір, який мав сім класів освіти, відправив маму «вчитися на вчительку», бо країні були потрібні вчителі.

2. Відсутність моделі цінностей, які б стали «намистом» у національній ідеї. Аби людина справді стала найвищою цінністю, а не обіцяне різними владами «світле майбутнє», що призвело до деградації покоління міленіумів. Сформована на замісі радянської школи, моя мама теж повезла мене у педагогічне училище. З тої екскурсії бажаного для батьків результату не вийшло, хоча сфера освіти мене не оминула.

3. Зневіра, нігілізм, інфантильність, конформізм, демодернізація - базис для відсутності суспільного запиту на професіоналів. Їх бракує зараз, а ще більший дефіцит очікується через 10-15-20 років, з огляду на те, хто веде навчання у загальноосвітній, професійній, вищій школі, чому там вчать і кого там вчать.

Читайте також: В країні перебір фахівців без знань - думка

Як сьогодні розуміється професіоналізм?

Високий KPI, відповідність стандартам ISO, багаторічний досвід роботи, вища освіта, науковий ступінь чи ступінь MBA - чи є це зараз маркерами професіоналізму? Безперервне навчання, самоосвіта, знання із сучасних першоджерел від інноваційних компаній, гнучкість, емпатія і творчість - ось ті інструменти на шляху до професіоналізму, які дозволять нам протистояти прогресуючому штучному інтелекту.

Чи є попит у суспільства на професіоналів?

У цієї «медалі», очевидно, два боки. З одного боку, є готові до виконання будь-якого завдання «згори» клерки, безініціативні учителі, недалекі фахівці, байдужі лікарі. Такий ресурс легко керований і зручний для досягнення короткострокових цілей по збагаченню української владної еліти.

З іншого боку, суспільство задихається від «якості» та «швидкості» надання адміністративних послуг; ми не довіряємо банкірам, ми точно знаємо, що не варто йти до першого-ліпшого адвоката - приклади відсутності професіоналізму на кожному кроці. Це дуже складне питання і тема не одного блогу.

До чого мій заклик?

До двох дій.

Дія перша. Літо - час вибору спеціальності і подання документів для вступу до вищих навчальних закладів. Хочу застерегти вас від тих помилок, які зробила я, по суті, приймаючи рішення за свого сина, формуючи його освітню траєкторію за принципом «що ближче», «що дешевше» і «банків багато - робота буде завжди». Дайте можливість молодій людині, можливо, вперше в житті  прийняти рішення, яке визначить у подальшому якість її життя і особисту реалізацію.

Читайте також: Менше балів для освіти - менше шансів для життя

Дія друга. Залишимо оціночні судження щодо професіоналізму тих, хто навколо, у сільраді, у мерії (ми їх обирали), у школі, у ресторані, у лікарні, у потязі, у перукарні (ми їх породили). Почнімо із себе. Із власної відповідальності за власний професіоналізм. Проревізуйте свій фаховий досвід - там точно знайдеться те, що потрібно викинути в піч. Звірте свій профгодинник із стрілками експертів галузі. Читайте, і не тільки стрічку новин в Facebook

Комунікуйте, виходячи із зони комфорту, за межі власного соціуму. Намагайтеся кожен день здобути хоч маленьку, але нову навичку. І ті, що живуть і працюють навколо вас із синдромом непрофесійності, нікуди не подінуться - будуть «підтягуватися», або ж поповнять списки центрів зайнятості.

P. S. Чи чув шеф із ресторану на вулиці Буніна у Одесі про Мішленівські зірки? Маю сумнів. Але знаю: вони обов'язково будуть в Одесі!


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини