Кілька слів про тестову пошесть. Після запровадження в Україні зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників шкіл у країні розпочалася справжня тестова пошесть. Зараз тести складають і поліціянти, і прокурори, і судді, і держслужбовці, і лікарі, і начальники ЖЕКів, Я вже не пишу про студентів та учнів. Інколи здається, що в деяких університетах і школах назавжди забули про інші форми перевірки знань і клепають тести як там, де це доцільно, так і там, де тестування абсолютно недоцільне і навіть шкідливе.

Зокрема, я про ті випадки, коли в університетах, догоджаючи моді на тести, навіть курсові іспити замінили тестуванням!!! І це при тому, що справжніх фахівців із тестології й педагогічних вимірювань в Україні нараховуються одиниці. Тому й тести укладають всі, кому не ліньки те робити, чи кому за те платять гроші, включаючи поліціянтів, суддів, прокурорів, чиновників... Для яких тест - це криво сформульоване завдання і кілька невдало дібраних дистракторів.

Читайте також: Чому українці настільки непрофесійні?

Наведу лише один приклад. Кілька днів тому мав нагоду ознайомитися із тестами, котрі складають майбутні держслужбовці. Це не тести, а примітив і козлодоївщина. Інших цензурних слів для їхньої характеристики знайти не можу. Більше того, майбутні держслужбовці можуть ознайомитися із змістом цих тестів та варіантами відповідей на них. Залишається лише добре все зазубрити або скористатися шпаргалками чи відповідними технічними засобами. Хоча б і тим же Watch, який можна побачити на руках у кожного третього майбутнього держслужбовця із тих, хто прийшов тестуватися...

Здається, що кращою повинна була б бути ситуація у вищих навчальних закладах та школах. Але подивіться на тести для майбутніх магістрів-правознаців чи на ті, котрі існують в базах даних університетів, розроблені професорами та доцентами. Як правило, там 96% завдань однієї форми з примітивними дистракторами, котрі, або плутаються один із одним, або методом елементарного аналізу легко вираховуються. Й мало чим відрізняються від поліцейських чи держслужбовських тестів.

Читайте також: Навіщо обов'язкове ЗНО з англійської мови

Аналогічна ситуація і в школах. І це не дивно. Адже діючих педагогів ніхто й ніколи не вчив елементарним премудрощам тестології чи науки педагогічних вимірювань. Навіть у педуніверситетах. Результатом такої тестової пошесті є маргіналізація тестових технологій. На мою думку, цей процес в Україні вже розпочався. І це мені, як історику освіти, дуже нагадує 1939 рік, коли тестологія, яка у 20-30-х роках набула величезного поширення практично в усіх сферах тодішнього життя, була визнана однією із галузей шкідливої "педології" і, як результат, - надовго заборонена в колишньому СРСР.

Але більш прикро те, що хороша технологія, заміни якій для деяких випадків знайти не можна, ризикує перетворитися в чергове посміховисько. Але, що зробиш: лікувати та навчати в Україні можуть всі. Уже бачу, що складати тести та організовувати тестування також можуть всі. Ні до чого доброго це не приведе.