"...Можна зробити припущення, що до народних депутатів діє презумпція вини. Вони всі разом, весь депутатський корпус, підозрюються апріорно в тому, що вони є потенційними злочинцями", – заявив в.о. голови комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради Павло Пинзеник на засіданні комітету з розгляду подання ГПУ на притягнення до кримінальної відповідальності нардепа від "Народного фронту" Максима Полякова.

Я, чесно кажучи, здивований, що виконувач обов'язків голови Регламентного комітету так відкрито проголосив тезу про неприпустимість притягнення до відповідальності народних депутатів. Бо якщо йти за такою логікою, то я маю спочатку передати в суд не 1200 кримінальних корупціонерів, як минулого року, а лише після 30 тисяч прийти на комітет. Співвідношення населення дозволяє спочатку посадити 30 тисяч доторканних, а потім прийти за першим народним депутатом.

Мені здається – це неприйнятна логіка. Мені здається, що ви народні депутати, а не члени групи "420", де ворон ворону око не виклює. Я впевнений, що знаю народних депутатів, бо я тут працював. Я впевнений, що абсолютна більшість не пов'язана кримінальними або корупційними путами. Але я із парламентської трибуни сказав, що недоторканих у цій країні не буде. Ви думали, що це просто гарні слова?

Я казав, що мене не зупинить приналежність до фракції і партії. Ви думали, що це просто гарні слова? Цей час настав.

Будь-які статуси не повинні зупиняти, якщо є підозра вчинення злочину.

Я розумію, що це важко психологічно усвідомити. Всім важко. І мені важко, особливо це буде сьогодні, 7 липня, бо я знаю Борислава Розенблата, з ним не один раз зустрічався, жартував, спілкувався і так далі.

Читайте також: Корпоративна солідарність: кого навряд позбавлять недоторканності

Але цей час настав. Ніякі статуси не можуть бути перешкодою. І це не полювання за народними депутатами. Це, як висловився президент, до речі, у своєму посланні до Верховної Ради: "Це спільна діяльність усіх правоохоронних органів, це спільна облава на корупціонерів". Ви хочете сказати, що всі депутати є ангелами, чи всі судді, чи всі адвокати, чи прокурори? У них всіх є спецстатус.

Мені також неприємно боротися із притягненням до відповідальності своїх підлеглих, яких я ще вчора знав. Інколи навіть нагороджував. Але ні в кого немає рентгена. Ні в депутатів, ні в мене, ні у президента, ні у прем'єра, ні в кого. Якщо людина вчиняє корупційні дії, вона має відповідати, цей час прийшов. Недоторканних за конкретні дії, що передбачені кримінальним кодексом, не повинно бути, якщо ми хочемо врятувати цю країну.

Люди, іде питання про порятунок країни. Ви цього не розумієте? Люди виїжджають із країни не тому, що немає роботи, не тому, що маленька зарплата і пенсія. Люди виїжджають із країни, бо перестають у неї вірити.

Великі речі дають сенс існування. Держава об'єднується тільки на майданчикові певних принципів. Одні зі ключових принципів – закон і справедливість для всіх, і для депутатів також.

Не рахуйте, скільки разів прийшли за зняття депутатської недоторканності, гордіться тим, що в цій країні нема перешкод для покарання корупції.

Мене один журналіст, дуже відомий давно мій знайомий спитав: "Луценку, скільки ти будеш головою битися об стіну? Ти був у міліції і казав, що прокуратура хоронить справи, тепер ти у прокуратурі і кажеш, що у вас проблеми з судами – скільки ти будеш битися головою об стіну?"

Я йому сказав з гордістю: я одну стіну пробив. Ні в кого зараз навіть немає думки про те, що Національна поліція або ДФС, або СБУ має якісь проблеми з прокуратурою, яка покриває, або розвалює їхні справи. І ця стіна завалилася.

Читайте також: Депутатська недоторканність: скасовувати чи обмежувати?

Ще рік назад нам розказували, що така стіна є між мною як керівником ГПУ, НАБУ і САПом. Рівно рік тому ми спільно вперше виступили у справі Онищенка, і тоді ще були сумніви, зараз немає сумніву, ми спільно працюємо – і цієї стіни нема. Тепер на моїх очах комітет, який ніколи цим не займався, раптом почав будувати стіну між правоохоронцями і залом Верховної Ради.

Перепрошую, я прямо це кажу: ви будуєте стіну, намагаючись сказати, що це не пройде. Я поділяю вашу турботу як колишній народний депутат, мало того, я не виключаю, що колись ним знов стану. Я поділяю вашу турботу про необхідність не допустити провокацію хабара (в дужках – дуже між нами, щоб ніхто не знав. Я взагалі-то будучи кандидатом в народні депутати і будучи депутатом виступав за введення провокації хабара для всіх держслужбовців, правоохоронців і суддів цієї країни. Але ця ідея не пройшла). Я зараз генпрокурор і не маю права пропонувати такі речі – це суто ваша компетенція. Я буду робити все, щоб провокації хабара не було.

Я вам пообіцяв, що ці справи будуть зареєстровані, але, шановні колеги, визначтеся: ви народні депутати – ви маєте рятувати цю країну. Почуйте мене – порятунок нашої спільної країни зараз полягає в тому, що закон і справедливість мають бути до всіх: до 1200 кримінальних корупціонерів, відправлених до суду минулого року, і, на жаль, до деяких народних депутатів, які ймовірно підуть до цього ж суду.

Колеги, інша атмосфера в країні вбиває її.

На жаль, так сталося, концентрація подань у цей комітет зараз привела до моменту істини – це катарсис. Це катарсис. Або ми цю країну будуємо на основі спільного для всіх закону, або повертаємось до того, що є каста недоторканних, яка буде нав'язувати свої корупційні правила поведінки, як це було при Януковичеві в його максимальному вигляді, коли мафія правила країною.

Ми зараз маємо повернути країну до демократичного устрою, де всі члени суспільства мають однакові права і обов'язки.

Я наполягаю на тому, щоб і сьогодні, і завтра, і ще один раз на своєму засіданні Комітет прийняв рішення, яке буде означати: ви народні обранці, які дозволяєте закону діяти по всіх, включно з народними депутатами, в однаковий спосіб, а істину встановить суд.

Суд, а не Комітет Верховної Ради, не ГПУ, не НАБУ, не САП, і навіть не зала Верховної Ради, за всієї поваги до цього високого зібрання. Суд!