Україна та Грузія підписали декларацію про стратегічне партнерство під час візиту президента України Петра Порошенка до Тбілісі, зазначає у своєму блозі на "Новому часі" колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко.

В обох країн точно збігаються зовнішньополітичні пріоритети. Як Грузія, так і Україна поставили своєю метою приєднання до НАТО та ЄС. А це ключові напрями, які визначають власне весь хід реформ, які відбуваються у країнах. План дій, який треба виконати, для двох держав є практично однаковим. Безумовно, зважаючи на національні особливості та ступінь готовності, але це дає можливість не лише співпрацювати, але й синхронізувати зусилля двох країн. Особливо в зовнішній політиці. Тому я бачу очевидний резон у тому, що наші країни зафіксували цей найвищий рівень можливих відносин. Єдине, щоб це не було просто гаслом, потрібно його щоденно наповнювати певним змістом і тоді це дасть позитивний синергетичний ефект і результат.

Читайте також: "Ми – найкращі друзі" – українська молодь привітала Грузію з Днем Незалежності. ВІДЕО

Щоб досягти результату маємо просто подивитися на напрямки цієї взаємодії в різних сферах діяльності. У політичній частині це має бути дуже активна внутрішня робота, як в українському, так і в грузинському суспільствах. Ми повинні досягти тих критерії членства, якими сьогодні оперують члени НАТО та ЄС, а тут у нас максимум можливих тем для взаємодії, починаючи з боротьби з корупцією та завершуючи модернізацією політичної системи. Якщо ми відкриємо текст угоди про асоціацію в політичній частині, то побачимо, наскільки там багато речей, які ми спільно повинні вирішити.

Якщо брати економічні речі, то роботи повно. Якщо тільки згадати, що ми можемо зробити спільно зі Грузією в Чорноморському регіоні, цього буде вже достатньо. Ми врешті повинні з’єднати Україну з Грузією таким транспортним мостом, який дозволить обом країнам максимально заробляти на цьому. Але цей міст має бути побудований на засадах вільної ринкової економіки, недискримінації та працювати за стандартами Європейського Союзу.

Я вже не кажу про військову сферу, де в нас є просто невичерпне поле можливостей, тому що армії обох країн мають стати адаптованими до стандартів альянсу, а отже, маємо використовувати можливості одне одного, щоб наші військові набули такого стандарту.

Будь-яка галузь співробітництва зі Грузією передбачає надзвичайну кількість конкретних речей, які нам потрібно виконувати.

Читайте також: Димпломат: Про яку співпрацю із Білоруссю може йти мова?

З іншого боку в найближчі два дні в Україні перебуватиме президент Білорусі Олександр Лукашенко. І тут треба виходити з однієї зрозумілою істини: країна повинна мати з усіма своїми сусідами найкращі відносини. Нам не пощастило мати країну-агресора – Російську Федерацію – з якою нормальні відносини не складаються через її цивілізаційну дикість. Це вже не наша проблема. А коли Росія повернеться до цивілізації, не знає, мабуть, ніхто. Тому тут ми мусимо зробити виняток.

Але щодо інших країн маємо дійти висновку, що можемо і мусимо мати нормальні взаємини. У випадку з Білоруссю це має безумовний пріоритет, хоча ми повинні розуміти, що самостійної ролі, на превеликий жаль, Білорусія сьогодні грати не може. Але це не означає, що ми не повинні мати з цією країною контакти й діалог, уже не кажучи про доволі зрозумілі економічні інтереси. Зокрема, йде мова про відомий транспортний коридор Балтійське-Чорне море, яким можна дуже серйозно пожвавити взаємовигідні двосторонні торгівельні відносини й отримувати від цього прибуток. Тут я бачу в основному економічний вимір. Тому що в політичних чи військово-політичних питаннях через позицію Москви Мінськ зробити власноруч нічого не зможе і не зробить.