Київ. Метушня. Станція метро.

Троє жіночок стоять окремо, рахують гроші. А-а-кають не по-нашому.

Віковий розльот: 16-18, 30 (у цьої дитя на руках) й старша-страШна мо' біля 60-70.... Хто її знає. Без макіякажу, загорнута у якесь їхнє фірмове рядно канонічне рузке-узке-"православне". Складаються на жетони.

Потім та, що з малим, подається до віконечка каси. Черга її не обходить: "Пра-а-пусціцє с рє-єб-йо-н-кам...".

"Тільки один жетон", - лунає звідти завчене пояснення. Далі щось як завжди про карточки та можливості поповнення. Коротко, голосно, українською мовою. Як у війську. Тітка ж бо у формі ))

"КАРТОЧКИ! Ба-бац!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Й тут почалося: "А єслі ми не хатім ка-а-ртачкі".

"Нам нельзя...!" - підказує згадене мною вище молоде створіння з рубенсівськими формами. Вона теж із цієї "святої" трійці.

"Что значіт "ннельзя"?! Ти так не га-аварі, а то ешчьо кто-та услишитт", - обриває перших двох найбільша та найстарша "праведниця".

Читайте также: Патріарх Філарет: УПЦ (МП) говорить неправду про громадянську війну на Сході

"Скажи, что ми с-а-амі не ха-а-тім!" - гукає вона до матері з дитям.

...Чергає починає троха нервувати.

На це є, вочевидь, добряче обтесана й перевірена часом заготовка: "Ви что не відцізє, а же с ребйонкамм!................"

Справді, що тут скажеш.

"Ми не хатім брать ваши картачкі". Узяла один жетончик, більше не дають.

Я показав молоденькій тим часом, де автомат, що по п"ятірці видає скільки завгодно жетонів. Тільки тре' мати п"ятірки.

Питаю: "А де у Святому Письмі написано про карточки? ...Я вдома прийду прочитаю".

Звертався до молодої й красивої, а ту знову ця бабця:

"Біблію нада чітать со священіком".

" ....С батюшкай", - нарешті знайшла що відповісти гарна церковна ляля.

"А можна з "матушкай?" - у мене ж те ж свої "заготовки" ))

"Е-е-та ізвращенец.... Пашлі а-ат-сюда!" - чую у себе за спиною грубий тембр мисливиці за жетонами ((

"Спа-сі-ба... Храні Гасподь", - наймолодша подякувала за мою підзказку з приводу п"ятіркового автомата. - "А про картачкі - е-ета в Де-еяніях Апосталав".

Я не став заперечувати )) Колега з богословської академії в одному з подібних випадків (теж натрапив на УПЦ МП) дістав був свою Біблію й попросив знайти йому відповідне підтвердження. Ті рилися-рилися з півгодини, шурхотіли сторінками наче перший раз Боже Слово у руках тримають. "У Вас Біблія нє-є такая", - ось що почув від них зрештою мій приятель.

Біблія вже їм "НЄ ТАКАЯ". Що ж тоді казати про Київський метрополітен і про магнітні карточки ))))