Для того, щоб якісно оцінити ситуацію – слід бути максимально від неї відстороненим. Цьому критерію я відповідаю чи не найкраще – у мене не було бабусь і дідусів у селі, не було дачі і навіть прародичі із розповідей блукали десь поміж міст і містечок.

Мандруючи Україною з часом розумієш, що основна суть у самому шляху, а не пунктах зупинки. Дорога завжди проходить і крізь традиційні села, що дивляться на світ побіленими хатами, заквітчаними палісадниками*, бабцями в хустках з яскравими квітами і проводжають тебе пилом дороги, гавкотом просторідних Сірків і запахом півоній. Або зупиняють тебе взимку височезними заметами, ямами на асфальті і зачиненими сільмагами.

Читайте також: Про сільський... туризм

Пропоную Вам мої топ-10 сільських #українських_прекрасностей, які варто відчути та зберегти.

1. Вишиті подушки всіх кольорів і розмірів - із півниками і панянками, ружами і виноградом. Акуратно поскладані висоти народної творчості, крізь які солодко добиратися на перину.

2. Традиція пекти десять пляцків** на свято, бо інакше то не свято: грибочки і горішки, завиванці з маком і сирники, ромові персики і цукрові коржики, рулетики сметанкові і вишневі трубочки.

3. Коти і собаки, які чесно відпрацьовують свою їжу і знають, хто в домі господар.

4. Палісадники - в яких росте усе необхідне для салату, печені, супу, борщу, варення, чаю, народження, смерті, ну і, ясне діло, любові.

5. Сільмаги, в яких немає нічого, але якщо хоч щось є - то цього достатньо. Тому все домашнє особливо смачне.

6. Фотографії - на стінах і в альбомах. І всі всіх пам’ятають. Більше того, вам розкажуть подробиці сварки прабабці з її кавалєром біля старої груші 89 років тому. І чому кукурудза в сусідів погано вродила. Це між іншим, поки ви гортаєте.

7. Простір - поля, ліси, річка чи озюрко***. І захід сонця (це для лінивих) або його схід (для працьовитих). В річці спинками блистітиме мала рибва, в гілках вовтузитимуться пташки, зайці забігатимуть на город. Стежки помережані слідами, ластівки під дахом, бджоли і собака, який зайде за вами на берег чи в ліс, якщо ви на довго затримаєтеся, бо чит. пункт 3.

8. Льох - бо там стільки всього, що містянам аж живіт завертає від тихої радості щедрот тих володінь.

9. Легкий переляк від частих зустрічей із великою рогатою худобою, підступними хрюками, галгітливими гусами, конями і возами. Коли диву даєшся, як таке інтуїтивне і наївне співжиття призводить до неабияких урожайно-продуктових результатів.

Читайте також: Немає нічого сумнішого аніж те, коли люди соромляться свого коріння

10. Звичка вітатися з усіма - на вулиці і стежці, на ровері і возі, біля хати й в палісаднику. В місті інакше - я от часто проводжу соціяльний експеримент - вітаюся і посміхаюся людям у ліфті магазину - і все, решту часу вони вас бояться і навіть не дивляться далі ваших колін. Містяни, які так прагнуть европейської культури, поки не запрограмовані на таку публічну близькість.

Я знаю, є чимало важкостей і капостей сільського життя. Проте дуже важливо не забувати його давніх, культурних, чепурних традицій, повертати собі втрачені смисли, або вигадувати забуті тлумачення. Щоб світ був щедрим, і в ньому пеклися рогалики із трояндовим варенням.

*палісадник – маленький садок і город біля хати

**пляцок – не вишукана назва для вишуканих тортиків

***озюрко – маленьке озеро